Дитячий темперамент
Всі ми знаємо, що у відносинах з дорослими людьми треба обов'язково враховувати характер людини, але при вихованні дітей більшість батьків абсолютно забувають про індивідуальний підхід. А це ж наріжний камінь виховання - щоб виростити гармонійну особистість, потрібно стимулювати розвиток відсутніх і м'яко придушувати яскраво виражені риси характеру. Згідно традиційній медицині будь-яку людину (і дитину теж) можна віднести до одного з чотирьох типів темпераменту - холерик, меланхолік, флегматик або сангвінік. Щоб правильно визначити темперамент дитини, треба за нею уважно поспостерігати протягом декількох тижнів, помічаючи основні особливості поведінки. Після цього, визначивши тип темпераменту, можна будувати з нею продумані відносини.
Дитина-холерик - активна, неспокійна, настрій швидко змінюється, іноді агресивна. Такі діти люблять галасливі колективні ігри, швидко запам'ятовують інформацію, але, на жаль, швидко її забувають. Легко переносять нову обстановку, тому походи в садок і школу для них не проблема. Швидко заводяться, беручи участь у грі, або якщо до рук потрапила нова іграшка. Можливо, тому вони з важкістю засинають вечорами і їх практично неможливо вкласти спати вдень. Всі процеси в організмі дитини-холерика йдуть швидко - це стосується і запам'ятовування нової інформації, і одужання після хвороб.
Особливості виховання. Організм дитини-холерика до краю наповнений енергією - завдання батьків спрямувати цю енергію в потрібне русло, паралельно розвиваючи увагу та посидючість. Батькам дитини-холерика треба обов'язково займатися з нею спортом або ще краще віддати її до спортивної секції. Вид спорту принципової ролі не грає - головне, щоб відбувалася втрата енергії. Вже після цього з дитиною можна займатися справами, що потребують посидючості - підготовка до школи, читання книг, настільні ігри і так далі. Також з дитиною-холериком треба обов'язково гуляти на природі, такі діти не люблять закритих просторів. Після прогулянки саме час зайнятися іграми, де потрібні спостережливість і увага.
Дитина-меланхолік - тривожна, стримана, замкнута, відрізняється розважливістю, неквапливістю. З таких дітей виростають консервативні дорослі, які вважають, що все нове - це добре забуте старе, але зроблене трохи гірше. Відмінна риса дітей-меланхоліків - добре розвинена інтуїція; вони ростуть боязкими і невпевненими, дуже важко засвоюють нову інформацію, при цьому швидко втомлюються і відволікаються. Діти-меланхоліки не люблять зміни місця, тому їх важко навчити ходити в дитячий садок або школу, через це вони можуть навіть захворіти або симулювати, відтворюючи симптоми, помічені у дорослих. Люблять довго перебувати з дорослими, навіть всупереч іграм з дітьми. Дитину-меланхоліка важко вкласти спати, зате вранці вона готова відразу ж до активних дій.
Особливості виховання. Дитину-меланхоліка дуже легко образити і, що важливо, вона пам'ятає образи. Тому, спілкуючись з нею, треба стимулювати її розповіді про свої почуття й проблеми. Треба постійно заохочувати будь-які починання та ініціативу у дитини-меланхоліка. Якщо й критикувати, то дуже м'яко - без криків, посмикування і наказів - інакше це може призвести до відсторонення дитини від оточуючих, навіть батьків, що надалі може створити серйозні проблеми в школі та на роботі.
Дитина-флегматик. Такі діти неквапливі та спокійні. З них виростають дорослі, які люблять все робити ґрунтовно. Напевно, задумували і проектували єгипетські піраміди зодчі-флегматики. Дитина-флегматик не любить проявляти емоції, тому здається, що їй все одно - виграла вона чи програла в будь-якій грі або змаганні. При цьому флегматики вважають кращими спокійні ігри і можуть довгий час збирати конструктор, не заважаючи дорослим. Дитина-флегматик не любить нововведень у житті, вона довго звикає до нової обстановки й нових друзів. Такі діти відрізняються гарним сном, проте прокидаються вони важко й ще довго відходять від сновидінь. З таких дітей виростають дорослі, про яких говорять що вони «сови».
Особливості виховання. Діти-флегматики позбавлені емоцій, а якщо вони і є, то дуже убогі - тому завдання дорослих - насамперед самим випромінювати позитивні емоції та намагатися «заразити» ними дитину. У дитини-флегматика треба розвивати допитливість, і найпростіше це зробити - максимально урізноманітивши її дозвілля - ігри у дворі, перегляд мультфільмів, походи на природу, в цирк або зоопарк - все це буде позитивно впливати на розвиток дитини. З допомогою фізичних вправ треба розвивати спритність і рухливість, тому, чим раніше в дитячій кімнаті з'явиться турнік, шведська стінка і канат, тим краще.
Дитина-сангвінік - душа будь-якої компанії: товариська, відкрита, легко сходиться з незнайомими дітьми, схильна до лідерства. Негативна риса характеру таких дітей - це відсутність страху і безпечність. На перший погляд, такі діти - знахідка для батьків та вихователів, але не все так просто. Діти-сангвініки дуже часто не доводять розпочату справу до кінця, тому що беруться за будь-яке завдання, не замислюючись, вистачить на це сил чи ні. З дитини-сангвініка виростають дорослі оптимісти. Такі діти швидко забувають образи (вірніше, вони їх взагалі не пам'ятають) і кожен день для них починається з «чистого аркуша». У шкільному віці діти-сангвініки відрізняються гарною успішністю, але домогтися більшого результату їм заважає відсутність посидючості та терпіння. Діти-сангвініки люблять рухливі колективні ігри - футбол, хокей, баскетбол.
Особливості виховання. Як уже зрозуміло, сангвінікам не вистачає терпіння й завзятості - на формування цих якостей і треба звертати увагу батькам. Зробити це простіше за все при спільному читанні книг, складанні конструктора або пазлів. Треба мати на увазі, що самостійно дитина- сангвінік цим займатися не буде, тому обов'язкова присутність дорослих. Треба стежити за тим, щоб такі позитивні якості, як життєрадісність та оптимізм не переросли у такі особливості характеру, як поверховість і мінливість.
Принципово змінити характер людини, що дається при народженні, практично неможливо, але кожному під силу контролювати свої негативні якості, при цьому культивуючи позитивні риси характеру. Саме на це треба робити наголос батькам при вихованні дітей та підлітків.
/strong