Центр розвитку дитини "Гармонія"

Гра – провідна діяльність дітей дошкільного віку. Та часом ми занадто дидактизуємо гру. У чинних освітніх  комплексних програмах наголошується насамперед на навчальній цінності гри і пропонується інтегрувати її в освітньому процесі з іншими видами діяльності.

Такий підхід передбачає, що вихователь бере на себе різні функції, як-от організація ігрових осередків, вибір відповідних матеріалів, документування  ігор дітей  за результатами спостережень, партнерська участь у грі. Однак, на нашу думку, значущі дорослі  не повинні надавати надмірного значення дидактичним цілям у грі, ігноруючи її справжню мету, оскільки це може перетворити гру на різновид навчальної діяльності, яку спрямовує дорослий. Важливо створювати умови для самостійних вільних ігор дітей упродовж дня. Згідно з чинними освітніми комплексними програмами, вільна самостійна гра означає вільний вибір дітьми з низки варіантів: у що і з ким грати, які матеріали та іграшки використовувати тощо, вибір, що враховує індивідуальні потреби, рівні розвитку, а також кількість дітей у групі.

Гра в дитині, а не в іграшці!

Дослідники різних напрямів у психології та педагогіці одностайні в тому, що гра необхідна для розвитку дітей і є біологічною константою. Та нині надмір телепродукції, гаджетів та іграшок у життєвому просторі дитини обмежує її сенсорне сприйняття, заважає формуванню повноцінних уявлень про предмети довкілля і явища природи, вільному розгортанню ігрової діяльності. Замість того щоб розвивати тонке усвідомлення сприйняття, чому сприяє час, проведений у природі, просто неба, у теплій розмові та вільній грі, діти змалечку запрограмовані  на надмірну стимуляцію. Тож, на жаль, те що все частіше можна почути навіть від молодших дошкільників фразу: «Мені нудно!», цілком закономірно. Простір дітей не слід захаращувати «розвивальною» продукцією. У дітей мають бути періоди відпочинку впродовж дня, а також більш тривалі періоди вночі, зокрема достатньо часу для сну. Вільний час, проведений  із родиною, створює в дитини відчуття зв’язку та приналежності й може охоплювати час прийому їжі, прогулянки, спільні ігри та перегляд мультфільмів або просто «теревені в кріслі».

Сучасні іграшки надто складні, запрограмовані на використання в певний заздалегідь визначений спосіб. До того ж дорослі часто-густо показують малечі, як саме слід поводитися з іграшками чи розв’язувати проблеми. Це породжує пасивність, пригнічує бажання урізноманітнювати способи використання іграшок, заважає активації нейронної мережі, розвитку творчості. Висновок такий: за допомогою гри діти вчаться концентруватися, і для їхнього розвитку краще, , коли простір не перевантажений надмірною кількістю речей та інформацією.

• Для дітей віком від трьох років достатньо трьох-семи іграшок. Дітям молодшого дошкільного віку достатньо об’єктів (матеріалів)  з різними поверхнями та текстурами.
• Двох десятків іграшок (без урахування книжок) для дітей середнього дошкільного віку цілком достатньо.

Зменшення кількості іграшок має незаперечні переваги:

• сприяє формуванню дбайливого ставлення до іграшок;
• створює більше можливостей для дослідження довкілля;
• зменшує безлад, вивільняючи більше простору для ігор;
• сприяє концентрації уваги дитини та розвитку її здатності до глибокої гри.

Кому і чому потрібна стратегія ротації іграшок?

Ротація – це своєчасна часткова або повна заміна чогось. Запровадження стратегії ротації іграшок може стати простим і елегантним розв’язанням поширеної проблеми ігрових кімнат: забагато іграшок, замало місця. Пропоную почати з ротації іграшок на полицях шаф. Спочатку розділіть іграшки на групи і відкрийте дітям доступ лише до однієї групи. Через деякий час зробіть доступними іграшки, які були заховані, а решту приберіть. Таким чином діти зможуть краще оцінити те, що в них є, а зустріч з іграшками після перерви освіжить інтерес до них. Іще одна перевага ротації: коли іграшок небагато, це економить час на прибирання і полегшує підтримання порядку. Замість того, щоб зберігати іграшки в коробках, кошиках та контейнера, спробуйте створити кілька тематичних осередків (локацій/станцій), де  вони будуть виставлені напоказ. Ось вам порада: позбудьтеся коробок! Згрупуйте матеріали та атрибути для ігор так, щоб діти їх бачили, щоб вони знали, де їх узяти і куди потім покласти.

Насамперед треба зробити «ревізію» тих іграшок, які є в наявності, та розподілити їх за групами.

Групи іграшок:

• сенсорні та музичні;
• іграшки, що рухаються (машинки та іграшки-каталки);
• іграшковий інвентар (кухонне приладдя та посуд, атрибути для розгортання сюжетно-рольових ігор);
• іграшки, орієнтовні на дію і рух (кеглі, балансири, скакалки, м’ячі тощо);
• зразки декоративно-ужиткового мистецтва (народні іграшки з різних матеріалів);
• набори для складання або виготовлення іграшок («Лего», конструктори, залишкові матеріали, які можна використовувати як конструктор, - картонні втулки від рушників, лотки з - під яєць тощо);
• ігри та головоломки;
• книжки, розмальовки та книжки з наліпками;
• соціальні/емоційні іграшки (ляльки та м’які іграшки).

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

1. Після «ревізії» скоротіть групову колекцію, давши власну відповідь на запитання: чи всі іграшки відповідають віковим потребам дітей, чи, може, не представлена певна категорія іграшок, які необхідні дошкільникам?

1. Спостерігайте впродовж 3-5 днів, яким іграшкам діти віддають перевагу. Якщо іграшку майже ніколи не «вигулюють», навіщо вона займає місце на полиці? Слід також запропонувати дітям віддати деякі іграшки, з якими вони більше не граються, щоб звільнити місце для нових.

1. Після того, як ви сформували групи, виберіть по кілька іграшок із кожної, щоб створити від 3 до 7 окремих ротаційних наборів. Якщо діти охоче граються з конструктором щодня, не варто прибирати його, щоб пробудити інтерес до чогось іншого.

1. Як часто змінювати кількість та порядок розташування осередків, тематичні добірки іграшок, залежить тільки від вас. Немає правильного чи неправильного графіку «ротації». Головне – бути гнучкими. Визначте, що «заходить» дітям групи, і коригуйте план.

День/тиждень без іграшок – свято вільної гри

Коли дитина стикається зі значною кількістю нових іграшок, вона втрачає занадто багато часу на їх вивчення і не достатньо на ігри. Без іграшок дошкільникам доводиться продукувати і розвивати власні ідеї, також вони з більшою імовірністю взаємодіятимуть із дітьми, з якими в них, можливо, раніше не було контакту. Звільнення простору від іграшок сприяє розвитку творчих здібностей, психосоціальних навичок, здатності до співчуття та розв’язання  проблем. Це, своєю чергою, допомагає формуванню адекватної самооцінки.

Є сенс запровадити регулярні «дні без іграшок» наприкінці кожного місяця, а згодом ввести в план три ні без іграшок, щокварталу. Доцільним будуть і «тижні без іграшок» щомісяця влітку, коли дітям легше знайти заміну іграшкам у природному довкіллі. Згодиться будь-що – листя, квіти, палички, камінці. У такі дні будуть незамінними дорослі, які вміють спостерігати, здатні розуміти, співчувати, створювати відкритий ігровий простір.

Основна вимога до педагога  в «День без іграшок» - залучена присутність із мінімумом впливів (крім ситуацій, що створюють фізичну або психологічну небезпеку для дітей чи дорослого). По закінчені дня обговоріть побачене з колегою групи, обміняйтеся враженнями, з’ясуйте, що нового ви дізналися про вихованців. Поділіться своїми спостереженнями, висновками, фотографіями з колегами у професійних спільнотах.

«ДЕНЬ БЕЗ ІГРАШОК» стане достеменним святом Дитинства, коли ми, дорослі, матимемо можливість захоплено спостерігати за тим, як розвиваються наші вихованці, як змінюється їхня поведінка у справді вільній ігровій діяльності!

Підготувала: вихователь-методист  Олена ЖЕСТКОВА

Використані джерела:

1. Журнал «Дошкільне виховання», №4/2024