Центр розвитку дитини "Гармонія"

Краєзнавча робота – джерело національної ідентичності маленького громадянина.

У час, коли національно – культурне відродження нашого народу в незалежній Українській державі стало реальністю, все більше зростає інтерес до краєзнавства. Цілком очевидно, що без краєзнавства – без знання рідного краю неможна говорити про національну гідність, самовідданість, національний менталітет.

Святе відчуття Батьківщини і рідної землі починається саме з рідного краю, свого села чи міста, вулиці, своєї домівки, де людина народилась і виросла, де пройшло її дитинство. Вони передаються з покоління в покоління з молоком матері, мелодією народної пісні, поетикою рідної мови.

Отже, поєднуючи в собі навчально – пізнавальну, пошуково – дослідницьку і суспільно корисну діяльність дітей, краєзнавча робота володіє великим виховним потенціалом. Це зумовлено насамперед тим, що природа, суспільне життя і праця, економіка, культура, історичне минуле рідного краю – невичерпні джерела пізнання, формування національної свідомості і світогляду особистості, її всебічного і гармонійного розвитку на основі сприйняття навколишнього. Тому ця тема є дуже актуальною на сьогодення.

Краєзнавство та батьківщинознавство

Ознайомлення дітей з рідним краєм у дошкільному закладі охоплює цілу систему різноманітної краєзнавчої роботи. Що ж таке краєзнавство? По - різному визначають учені значення цього поняття. За педагогічною енциклопедією краєзнавство – це вивчення на заняттях та у вільний час природи, соціально-економічного і культурного розвитку краю: мікрорайону, села, міста, району, області. Таке визначення не повністю відображає смислове багатство і педагогічні функції краєзнавчої роботи. Однак досвід переконує, що краєзнавство є не тільки засобом визначення і пізнання своєї місцевості, а й органічним невіддільним складником навчально-виховного процесу.

У вітчизняній педагогіці термін «батьківщинознавство» вперше обґрунтував видатний педагог К.Д. Ушинський у роботах «Рідне слово» і «Педагогічна поїздка до Швейцарії». У краєзнавстві він вбачав передусім могутній засіб вивчення рідного краю, його природних ресурсів. Природа, на думку К.Д.Ушинського, має вивчатися від знайомого – до загального, від близького – до далекого. Він наголошував на необхідності розвивати в дітей «інстинкт місцевості», тобто розуміння взаємозумовленості природних процесів, уміння бачити місцевість в цілому, з усіма особливостями її природи, життя населення, господарського розвитку. У кожному районі, зазначав учений, «зосереджена маса відомостей – історичних, географічних, етнографічних, статистичних, які вчитель повинен вміло використовувати, закладаючи надійні основи моральних почуттів, гуманізму, милосердя».

Принципове значення має сьогодні праця С. Русової «Націоналізація дошкільного виховання». В ній наголошується, що найголовніше - – «аби навчання дітей з самого початку було збудоване на тому рідному ґрунті, на якому зростає дитина, щоб воно було міцно зв'язане тими враженнями, що їх заклала в багату душу дитини рідна сім'я, рідна хата».

С. Русова дала конкретний перелік засобів, за допомогою яких вихователь зумів би захопити розум і душу дитини, розвинути в ній прекрасне і світле почуття любові до рідного краю і його людей. Серед окремих наук, які найкраще задовольняють цікавість дитини, видатний педагог виділяє природознавство. Вона стверджує, що кожна пора року – весна, літо, осінь, зима – викликає свої розмови, спонукає, до відповідної праці, тому закликала вихователів до того, щоб ознайомлення дітей з навколишньою дійсністю відбувалося під час їх безпосереднього спілкування з природою: «Усе те, що там (город, сад, баштан) росте, треба показувати дітям не на малюнках, а справді, щоб діти могли взяти в руки, понюхати, покуштувати, яке воно на смак... До того ж не вадить додати загадки з того ж поля, яке постачає матеріал для бесід».

Проблеми краєзнавства у працях «Моральні заповіді дитинства і юності», «Народження громадянина», «Батьківська педагогіка» глибоко розкриває В.О. Сухомлинський. Учений-педагог розробив струнку систему краєзнавства: кожний учень залучається до безпосередньої участі у справах суспільства.

Краєзнавство у дошкільному закладі слід розглядати як організовану і керовану педагогом багатогранну пізнавальну, пошуково-дослідницьку, суспільно корисну працю дітей, спрямовану на комплексне вивчення рідного краю (природа, побут, господарство, культура), з посильною участю їх в охороні та збереженні здобутків національної культури і навколишньої природи. Краєзнавство є однією з важливих основ у зміцненні зв'язку дитячого садка з життям, працею дорослих. Об'єднуючи в собі навчально-пізнавальну, пошуково-дослідницьку і суспільно корисну діяльність дітей, краєзнавство володіє великим виховним потенціалом. Це зумовлене насамперед тим, що природа, суспільне життя і праця, економіка, культура, історичне минуле рідного краю – невичерпні джерела пізнання, формування національної самосвідомості і світогляду особистості, її всебічного і гармонійного розвитку на основі сприйняття навколишнього.

Краєзнавство як педагогічна категорія включає в себе поняття «рідний край».

Поняття «край» досить умовне. Це, як правило, порівняно невелика частина території, кордони якої визначають залежно від того, хто і з якою метою має її вивчати.

Для дитячого садка край – це мікрорайон, у межах якого знаходиться дошкільний заклад. Тут проводяться спостереження, прогулянки, екскурсії, подорожі, здійснюється науково-дослідницька та природоохоронна діяльність.

Крім того, під рідним краєм розуміють адміністративний район, область, державу. Отже, ступінь локальності, тобто територіальний компонент, не може вважатися найістотнішою ознакою поняття «рідний край». Визначальними у цьому понятті є соціальні компоненти: трудова діяльність і побут народу, традиції, суспільні відносини, духовні і матеріальні цінності – все, що становить суть національного в кожного народу.

Отже, краєзнавство – це багатогранна діяльність дітей: навчально- освітня, пошуково-дослідницька (результатом якої у дошкільному віці передбачається природоохоронна діяльність), суспільно корисна.

Суспільно корисна праця спрямована на благоустрій, дитячого садка, населеного пункту, вона доступна дітям дошкільного віку і як природоохоронна робота з урахуванням фізичного й інтелектуального навантаження відповідного віку.

Головним джерелом знань про рідний край є краєзнавчі об'єкти. За основними напрямами вивчення їх умовно можна поділити на такі групи:

адміністративно-територіальні (населений пункт, район, область, край, країна);

економічні (заводи, господарства, шахти); історичні (пам'ятки, заповідники, пам'ятки природи); культурно-мистецькі (театри, музеї, бібліотеки, навчальні заклади); природні (рельєф, гори, низовини, водойми; корисні копалини, рослини і тварини).

Система краєзнавчої роботи у дошкільному закладі має відповідати таким основним вимогам:

* ідейність (у правильному розумінні);

* науковість і доступність;

* комплексність і систематичність;

* плановість, наступність, гласність;

* оптимальне поєднання пізнавально-пошукової і суспільно корисної праці;

* спілкування дитячих колективів з місцевими установами й організаціями, які мають безпосереднє відношення до краєзнавчої діяльності;

* поєднання самостійної краєзнавчої діяльності дітей з кваліфікованим керуванням з боку дорослих.

Вивчення природи і багатств рідного краю дає можливість зрозуміти значення господарської діяльності населення краю, збагнути взаємозв'язок людини з природою.

У свідомості дітей вихователі мають утвердити думку, що земля є найголовнішим багатством народу.

Робота з вивчення природи рідного краю є могутнім засобом виховання в дітей цінних моральних якостей, насамперед національної свідомості, любові до своєї Вітчизни.

Вивчати природу рідного краю в дошкільному закладі потрібно за такими напрямами:

- розташування географічне;

- рельєф;

- водойми; корисні копалини;

- видовий склад рослин лісів, лугів, боліт, їх цінність;

- видовий склад тваринного світу, біологічні особливості тварин, їх значення;

- вивчення сезонних природних явищ;

- охорона і збагачення природи.

Спілкування з природою, елементи наукових знань, спостережливість роблять життя дітей яскравішим, багатшим, радіснішим, а на цій основі формуються почуття любові до природи, рідного краю.

Роботу з краєзнавства слід починати з дітьми молодшої групи. Важливо щоденно використовувати малі форми усної народної творчості: оповіді, колисанки, забавки, лічилки тощо. Через казки, пісні, прислів'я, приказки діти дізнаються про культуру народу.

Необхідно систематично залучати дітей до пізнання історії своєї сім'ї, свого роду, навчати малят шанувати і любити матір, батька та інших членів родини, ознайомлювати з природою рядного краю, змінами в рослинному світі за різних пір року, виховувати бережне ставлення до рослин і тварин, вчити доглядати за ними. Знайомити з народною іграшкою, зразками народно - вжиткового мистецтва (вишивкою, керамікою), із традиціями рідного народу через ігрову діяльність, проводити народні рухливі ігри, спортивні змагання, вправи з лялькою (роздивляння елементів українського національного одягу).

Під час занять з декоративного малювання, аплікації, за підготовленими вихователями зразками, вчити дітей відтворювати на папері елементи геометричних та рослинних народних орнаментів, наприклад, у середній групі малята складали на квадратній формі декоративні композиції з трикутників, у старшій - вже вправлялись у вирізуванні симетричних зображень. Фрагментами українського орнаменту діти вчаться прикрашати, виготовлені під час конструювання, коробочки. На декоративному малюванні зображують квіти, ягоди, листя, різні лінії. На ліпленні ліплять каміння (рідна земля - Україна). Під час музичних занять викладають на підлозі візерунки з рослинних елементів (віночки).

Початок любові до України починається із шани до рідного краю, краю, де народилася і живе дитина.

Починаючи роботу по ознайомленню з рідним краєм, доречно розповідати дітям у доступній формі про історичне минуле рідного міста, про його засновників та походження назви. Це відбувається у бесідах, читаннях, розгляданні ілюстрацій. Діти вивчають вірші, прислів'я, грають в ігри: «Чи пам'ятаєш», «Продовж речення», «Придумай прислів'я, «Назви, згадай, відповідай тощо.

Знайомство з рідним краєм продовжується шляхом розповідання легенд про його героїв, рослини, тварин. Коли діти засвоюють цей матеріал, засвоєний, їх можна знайомити з географічними назвами річок, морів (Наприклад, ріка Південний Буг, степи, Гранітно-степове Побужжя, Чорне море, міста області). Головними вулицями та видатними місцями і пам'ятниками. У цьому вихователям допоможуть добре ілюстровані книги, фотоальбоми, презентації.

Цікавою формою роботи з краєзнавства є екскурсії пам'ятними місцями рідного міста, де діти ширше ознайомлювалися як з історією, так із природою рідкого краю. Після них доречно провести конкурс спільних робіт дітей і батьків.

У цій роботі головне системне подання матеріалу: від близького до далекого, від окремого до загального, від простого до складного. У результаті, такого підходу у дитини виникає потреба не лише пізнати світ, а й жити для інших.

Знайомити дітей з історією та сьогоденням рідного краю, з рідною природою, з екологічними проблемами, пробуджувати певні почуття та емоції, формувати усвідомлення, що людина є невід'ємною часткою природи і повинна дбати про її збереження, що сприятиме зміцненню духовного та фізичного здоров'я, допомагає малий туризм. Практично з батьками і дітьми педагоги відпрацьовувати способи подолання природних перешкод: підйомів, спусків, переходів через рівчаки, рух у лісовій або парковій зоні. Необхідно психологічно правильно спрямовувати батьків на оздоровчі заходи, які допомагають дошкільному закладу у розв'язанні визначених програмою завдань фізичного розвитку дітей. Організовані походи разом з батьками, пиши переходи, які викликають у дітей інтерес до спорту, фізичної культури та сприяють здоровому побуту в родині, загартовують дітей, формують у них стійкі моральні якості, об'єднують дорослих та дітей у колектив однодумців. Також дуже цікаві форми роботи, як заняття, цільові прогулянки, екологічні та краєзнавчі вікторини, разом з батьками.

У формуванні особистості значну роль відіграє предмет, з яким вона має справу. Він має відзначатися новизною, приваблювати, відповідати рівневі розвитку дитини. Однією з найважливіших його ознак має бути здатність впливати на почуття, зачіпати емоції та водночас містити певні оцінні характеристики.

За даними психолого-педагогічних досліджень, у старших дошкільників переважає емоційність при сприйнятті явищ і предметів навколишнього світу, прагнення оцінювати спостережуване, адекватно відтворювати побачене і почуте. Це є підґрунтям для розширення виховних і розвиваючих можливостей праці саме у старшому дошкільному віці. У цей період життя дитини формуються ціннісні основи ставлення до дійсності: до природи, до явищ суспільного життя, до рукотворного світу, до самої себе. Саме народні ремесла можуть бути одним із дієвих засобів трудового виховання, естетичного впливу і морального становлення особистості малюка. Як складова частина української національної культури вони є однією з перших сходинок до пізнання сучасною дитиною трудових традицій свого народу, його морально-етичних уявлень про працю, поштовхом до формування у неї позитивного емоційно - ціннісного ставлення до трудової діяльності.

Шляхом експериментального дослідження було виявлено, що народні ремесла мають великий вплив на формування особистості дитини. При їх використанні реалізуються такі завдання:

– пізнавальні, спрямовані на розширення знань про традиції народу, трудові звичаї своїх краян, природу рідного краю, процеси виготовлення виробів, походження та властивостей різних матеріалів тощо;

– розвивальні, що передбачають психологічний і художньо-естетичний розвиток шляхом одержання знань про народні ремесла та оволодіння елементарними практичними вміннями й навичками;

– виховні, які визначають формування інтересу до свого краю, до регіонального мистецтва, дбайливе ставлення до виробів як результату людської діяльності, виховання культури та естетики праці, позитивних моральних якостей.

Отже:

1. Ознайомлення дітей з рідним краєм в дошкільному навчальному закладі охоплює цілу систему різноманітної краєзнавчої роботи і являється організованою і керованою педагогом багатогранною пізнавальною, пошуково – дослідницькою, суспільно – корисною діяльністю дітей, яка спрямована на комплексне вивчення рідного краю(природи, побуту, господарства, культури). Воно є однією з основ у зміцненні зв’язку дитячого садка з життям, працею дорослих. Об’єднуючи в собі навчально – пізнавальну, пошуково – дослідницьку та суспільно – корисну діяльність дітей, володіє великим виховним потенціалом. Це зумовлено, насамперед тим, що природа, суспільне життя, праця, економіка і культура, історичне минуле рідного краю – невичерпні джерела пізнання, формування національної свідомості, світогляду особистості, її всебічного й гармонійного розвитку на основі сприйняття навколишнього.

2. Важливе значення при ознайомленні дітей з краєзнавством має знайомство з народними ремеслами. Основним завданням якого є розповідь на доступному для дошкільників рівні з історією виникнення та розвитку того чи іншого виду ремесла, способом життя наших предків. Наголошуючи на їх працьовитості, таким чином викликати інтерес до історії рідного краю, збагачувати знання й уявлення дітей про своїх пращурів. Концентруючи увагу на оздобленні, візерунках, підборі кольорів, формувати естетичний смак дошкільнят.

3. Одержані знання закріплювати під час дидактичних ігор та вправ. Для зацікавлення дітей доцільно використовувати художнє слово: прислів’я та приказки, вірші, загадки, казки.

4. Викликати гуманні почуття у дошкільників допомагають народні ігри, тому що ігрова діяльність зберігає своє значення як найдоступніша і найприродніша форма діяльності, що усуває авторитарність у стосунках між вихователями та дітьми, створює особливу атмосферу інтересу, емоційного піднесення, яка проводиться у будь – якій обстановці: у приміщенні, на дитячому майданчику, на подвір’ї, на галявині і т. д.

5. Під час ознайомлення дітей з рідним краєм використовують різноманітні форми роботи, які підвищують зацікавленість дошкільнят, а саме: спостереження, бесіди, читання творів художньої літератури, вивчення віршів, приказок та прислів’їв, знайомство з легендами, екскурсії, піші переходи, цільові прогулянки, конкурси дитячих та сумісних з батьками робіт, свята та розваги, конкурси сумісних з батьками проектів.

6. Велике значення у знайомстві дітей з рідним краєм має тісне спілкування із сім’єю та сумісні заходи, завдяки яким ми виховуємо гуманні почуття, почуття любові до своєї маленької батьківщини, патріотизм.