Центр розвитку дитини "Гармонія"

Дошкільна освіта покликана забезпечити саморозвиток і самореалізацію дитини, сприяти розвитку пізнавальної активності та ініціативи дошкільника. Науковий пошук ефективних засобів розвитку пізнавальної активності дошкільників - представляє актуальну проблему, що вимагає теоретичного і практичного вирішення.

Пізнавальний інтерес - провідний мотив навчальної діяльності, що направляє особу на оволодіння знаннями і способами пізнання. Справжній пізнавальний інтерес є основою навчальної діяльності, так як:

•  інтерес сприяє формуванню глибоких і міцних уявлень;
• розвиває і підвищує якість розумової діяльності, активність в пізнанні, сприяє формуванню здібностей;
• створює більш сприятливий емоційний фон для протікання всіх психічних процесів.

Успіх навчання обумовлений наявністю інтересу до діяльності. Як відомо, емоції є рушійною силою, яка може активізувати або гальмувати процес пізнання.

Пізнавальна активність є соціально значимим якістю особистості і формується у дошкільнят у різних видах діяльності.

Особистість формується і розвивається в процесі діяльності, в залежності від ставлення особистості до діяльності активність може мати різні рівні, різний характер.

Активність - це риса особистості, яка виявляється у ставленні людини до діяльності: стан готовності, прагнення до самостійної діяльності, як її здійснення, вибір оптимальних шляхів для досягнення поставленої мети.

Пізнавальна активність відображає певний інтерес дошкільників до отримання нових знань, умінь і навичок, внутрішню цілеспрямованість і постійну потребу використовувати різні способи дії до накопичення, розширення знань і кругозору.

Пізнавальна активність - це прагнення до найбільш повного пізнання предметів і явищ навколишнього світу.

На сьогоднішній день є два шляхи активізації пізнавальної діяльності дошкільників: Екстенсивний і інтенсивний . Причому обидва вони мають одну і ту ж кінцеву мету: виховання освіченої, моральної, творчої, соціально активної, здатної до саморозвитку особистості.

У дошкільному віці провідна роль належить сприйняттю. Воно активно розвивається в декількох напрямках: з одного боку, йде формування і вдосконалення сенсорних процесів, тобто, уявлень про різновиди властивостей предметів, про основні стандартах (колір, форма, величина), з іншого боку, відбувається формування і вдосконалення перцептивних дій, необхідних для використання еталонів при аналізі властивостей реальних предметів.

Стимулює, активізує пізнання, перш за все педагог. Дії його полягають в тому, щоб за допомогою різних прийомів і вправ посилити кожен з етапів пізнання.

Будь-яка діяльність протікає більш ефективно і дає якісні результати, якщо при цьому в особистості є сильні, яскраві, глибокі мотиви, що викликають бажання діяти активно, з повною віддачею сил, долати неминучі труднощі, несприятливі умови та інші обставини. Тому наступний компонент в структурі пізнавальної активності - мотиваційний.

Мотивація (від лат. «Рухати») - загальна назва для процесів, методів, засобів спонукання дітей до активної пізнавальної діяльності. Мотивами управляють спільно педагоги і діти. Маючи на увазі перше, говоримо про мотивації навчання, а з позиції дитини слід вести мову про мотивації навчання

До можливих засобів розвитку пізнавальної активності можна віднести:

• вирішення проблемних ситуацій,
• пошукові завдання (знайдіть щось нове в групі, чого раніше в ній не було)

Керівництво пізнавальною діяльністю дітей на заняттях складається:

•  з чіткої постановки навчально-пізнавальних завдань перед дітьми і повинна відповідати віку, мотивації: навчальної, практичної, ігрової;
• використання різних форм організації пізнавальної діяльності дітей: фронтальної, групової, індивідуальної. При фронтальній формі роботи беруть участь всі діти, їх активність забезпечується постановкою різноманітних питань. Групова форма роботи передбачає диференціювання завдань з урахуванням індивідуальних можливостей, рівня розвитку дітей. Індивідуальна робота забезпечує високий рівень самостійності дітей, формування умінь і навичок, контроль за засвоєнням;
• активізації навчання через зміст, методи, прийоми, форми організації.

В освітньо – ігровій діяльності  використовуються різні організаційні засоби активізації . «Подумайте, здогадайтеся», «Висновки будете робити самі» і ін. Але вони спонукають лише зовнішню, моторну активність, сприяючи швидкої зосередженості дітей на навчальному; завданні, прискорюючи дії з наочним матеріалом, викликаючи мимовільне увагу, короткочасний інтерес до навчальної завданню.

Активність внутрішню, розумову вдається викликати різноманітними прийомами активізації . які в свою чергу залежать від мети, змісту навчання, рівень засвоєння навчального матеріалу. До них відносяться:

• вміле застосування дидактичних прийомів порівняння, протиставлення, узагальнення;
• опора на наявний досвід дітей, мобілізація знань, чуттєвого досвіду на виконання завдання;
• доступна мотивація дидактичних вправ, формування інтересу, позитивного ставлення до змісту навчання;
• творчий характер деяких завдань;
• застосування спеціальних засобів активізації мовної діяльності.

Слід  домагатися повного взаємозв'язку між рівнем розвитку практичної дії  і мовного вираження знань, способів дії . При вивченні нового матеріалу, первісному засвоєнні практичних дій  мова дитини включається безпосередньо в процес виконання завдання або слід за ним. Дітям пропонується з питань розповісти, що вони зробили, як виконали завдання, для чого. Надалі задавати питання, пропонувати навчальні завдання треба таким чином, щоб діти змушені були міркувати, пояснювати, користуючись засвоєної термінологією: «Розкажи, як виконував завдання», «Що дізнався, виконавши завдання?»,« Розкажи, як можна порівняти ці предмети ».

Активізація розумової діяльності під час проведення освітньо – ігрової діяльності шляхом різноманітних засобів і прийомів веде до розвитку самостійності, формування активної позиції дитини в навчанні.

Показниками розумової активності,під час проведення освітньо – ігрової діяльності,з формування елементарних уявлень слід вважати наявність у дітей інтересу до завданню і процесу її рішення, прояв самостійності в пошуку рішення, вміння помічати і виправляти свої помилки і помилки товариша, задавати питання, висувати пізнавальне завдання в конкретній ситуації.

Дитина активна тоді, коли діяльність задовольняє її потреби у визнанні, тоді виникає почуття компетентності, що супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності.

Успіх у діяльності – потужне джерело внутрішніх сил дитини, що народжує енергію для подолання труднощів та стимулює бажання пізнавати оточуюче, сприяє формуванню мотиву досягнення успіху у цій діяльності.

Отже, розвиток пізнавальних інтересів у дітей дошкільного віку відбувається більш інтенсивно за названих умов. Роль педагога у цьому процесі є незаперечною.