Центр розвитку дитини "Гармонія"

 

 

Усі пам'ятають, як у чудовій комедії «Джентльмени удачі» персонаж Євгена Леонова - завідувач дитячого садка - знайшов вихід із ситуації, коли діти відмовилися їсти на сніданок манну кашу. Він не став сердито гримати: «їжте!». Не вмовляв лагідно: «Ну, ще ложечку!». Він зробив те, чого діти якраз і чекали - скомандував: «Сніданок відміняється!». І хоча після бурхливої радісної реакції та вигуків «Ура!!!» діти таки їли ту кашу, але з яким ентузіазмом це відбувалося! А чому? Спрацював ігровий момент. А можливо ще й тому, що іноді нам усім дуже хочеться відмовитися від упорядкованого, внормованого життя, порушити прописані правила і зробити щось надзвичайне - для душі, бо ДУША ПРОСИТЬ СВЯТА!

Днем відмови від звичайного темпу, ритму, розкладу, регламенту, від навчання і повчання може стати п'ятниця. У наших з вами силах перетворити її на незвичайний, цікавий, особливий день у житті наших дітей і нас самих. І хоча ми все одно виконуватимемо обов'язкові щоденні справи, але вони будуть такими, які нам робити радісно і дуже приємно. І розвивальний навчально-виховний ефект від цього дня, як засвідчує  досвід, буде надзвичайним. Адже ми проживатимемо п’ятницю не так, як нас зму­шують, а саме так, як ми того самі забажаємо, як самі придумаємо!

 

Чому саме п'ятниця?

У матеріалах щодо планування освітнього процесу за Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» (перше видання) хтось з її авторів, пропонуючи спосіб планування за сферами життєдіяльнос­ті, висловив ідею: кожен день тижня з понеділка по четвер присвяти­ти одній зі сфер, а п'ятницю зробити узагальнювальним днем. Не усі прихильники саме цього способу планування, але ідею з особливим статусом п'ятниці багато хто прийняли з радістю. І тепер можна запропону­вати принаймні шість варіантів її незвичайного, веселого і цікавого проживання. Але перш, ніж охарактеризувати форми проживання п'ятого робочого дня, наголосимо на окремих важливих, на нашу думку, моментах, від яких значною мірою залежить його успіх.

У дошкільному закладі свята - не рідкість. Але, як правило, підготовка до них надзвичайно виснажлива для всіх: керівників, вихователів, дітей. Адже спрацьовує принцип демонстрації. Свя­то готують «на глядача». Головна вимога до свята, що там не казали б, - видовищність, «красивість» дійства. Саме задля них жертву­ють часом, нервами, спокоєм, силами і навіть стосунками. Натомість будь-яка форма проживання п'ятниці має бути святом, насамперед, для себе, а отже, у жодному разі не повинна допускати напруги, не­рвування, емоційного тиску ні на вихователів, ні на дітей.

 

Організація радісного проживання п'ятниці

Найголовнішим принципом проживання п'ятниці має бути принцип свободи і радісності. Якщо ми призначаємо цей день днем відмови від упорядкованої буденності, то і незначні відступи від за­думаного повинні сприйматися не як порушення, а як ще один мож­ливий варіант розвитку подій. Обраний формат п'ятниці також пе­редбачає підготовку, проте плани підготовки і самого проведення мають бути максимально гнучкими. Наголосимо, що це правило, пе­редусім, має реалізувати адміністрація дошкільного закладу, адже від неї залежить, чи надати свободу вихователям у виборі форми проживання п'ятниці, мінімізувати контроль за регламентом і якіс­тю перебігу подій.

Зрештою, масштаби «п'ятничних радощів» можуть бути різними:

1. у межах окремої групи - зустріч із цікавими людьми, до­слідна лабораторія, соціально-ігрове проектування тощо);
2. у форматі міжгрупової взаємодії :

• «Гостини», соціально-ігрове проектування чи Театр, підготовлені старшими для менших,
• ігрові змагання чи похід для паралельних груп (дітей одного віку);
• день батьківського самоуправління чи День здоров'я можуть охоплювати все «громадянство» дошкільного закладу: від менших до старших, а також педагогічний колектив і батьків вихованців.

Під час річного планування можна продумати послідовність різних форм проживання п'ятниць, доцільність їх чергування з до­мінуванням, безумовно, малих форм організації. Розглянемо в алго­ритмізованому вигляді найбільш ефективні, на наш погляд, форми проживання п'ятниці. Відразу наголосимо - ми знаємо, що біль­шість описаних форм час від часу реалізуються у дошкільних закладах. Проте йдеться, про створення радості для себе, а не про роботу на глядача, на оцінку. Погодьтеся, це різ­ні речі. І ще - ми виступаємо з про­позицією зробити такі дні регуляр­ними і створити разом спільний банк ідей цікавого й радісного проживання п'ятниць, щоб нам усім було добре.

 

Соціально-ігрове проектування

Про гру в історії педагогіки та і в самій педагогічні теорії та практиці писано-переписано. Але вона все ж за­лишається у зоні найбільш проблем­них наукових і практичних досліджень. У сучасної дитячої гри особливо гострі проблеми. Вони відомі фахівцям, і тому ми не будемо аналізувати причини її збіднення та з'ясовувати чому сучас­ні діти грають не так, не в ті ігри, і не вміють грати разом. Проте значення ігрової діяльності принаймні для дітей дошкільного віку і тепер залишається вирішальним.

Поняття «соціально-ігрове проек­тування», коротко С І П, можна розбира­ти за змістом слів, які його складають, причому ключовим у цьому слово­сполученні, на нашу думку, буде слово «проектування». Тобто СІП - не просто гра і не лише гра, а гра, яка народжуєть­ся, розгортається, відбувається у про­цесі її проектування. Головне у ній не предметно-ігрове маніпулювання, а со­ціальна взаємодія, стосунки та взаємозалежності між учасниками гри згідно з обраними ними соціальними ролями.

У кінці вісімдесятих років минулого століття, коли педа­гогіка співробітництва була надзвичайно популярною, ідеї ор­ганізації соціально-ігрової взаємодії широко впроваджувались у шкільну (Олег Газман, Симон Соловейчик, Михайло Щєтінін та інші) і дошкільну практику (В'ячеслав Букатов, Олександра Єршова, Нінель Михайленко, Тетяна Тарунтаєва, Євген Шулєшко та інші). У той час соціально-ігрове проектування вперше було впроваджено у дошкільних закладах, але, на жаль, за об'єктивних і суб'єктивних причин не було підтримане і не набуло поширення. Втім, на нашу думку, воно має надзвичайний соціалізуючий, розвивальний потенціал і обов'язково повинно відродитися у сучас­них дошкільних закладах.

Соціально-ігрове проектування - процес, який потребує до­статнього простору і часу для нормального розгортання ігрового сю­жету. Проектування, на відміну від соціально прийнятого значення цього терміну, не передбачає довготривалого планування. Діти ма­ють навчитися планувати дії, так би мовити не «вперед», а «вшир».

Так, ігровий фрагмент «Вулиця» у структурі великої гри «Міс­то» для реалізації потребує (у груповій кімнаті чи на майдан­чику) створити вулицю, оздобити її тротуарами, дорожні­ми аксесуарами (світлофор, зебри-переходи, дорожні знаки тощо), заповнити її транспортом, організувати його нормаль­ний рух без аварій. Крім того, вулиця - це не лише дорога, а ще й будинки - житлові і громадські (магазини, перукарні, кафе тощо).

Отже, щоб усе це ігрове дійство закрутити, потрібен час. А ще - групова кімната, на відміну від правил її щоденного оформ­лення, має перетворитися на велике ігрове поле. Можливо тому в жорстко регламентованих буднях «дитсадківського» життя на со­ціально-ігрове проектування просто не вистачає часу. А п'ятниця може бути саме тим днем, який дасть дітям змогу насолодитися грою і набути безцінного досвіду взаємодії з іншими, ігрового спіл­кування, що допоможе кожній дитині визначитися зі своїм соціаль­ним статусом у групі ровесників, а також закріпити здобуті раніше знання і вміння.

Соціально-ігрове проектування реалізує декілька рівнів соці­ального розвитку дитини:

• міжособистісне спілкування дітей і педагогів;
• рольова взаємодія, тобто ігрове втілення тих ролей, які діти обрали за сюжетом гри;
• усвідомлення реальних суспільних стосунків і залежностей великого, дорослого світу.

 

Керівництво соціально - ігровим проектуванням у молодшій групі

Одним з помилкових застарілих стереотипів є думка про те, що така гра доступна лише дітям старшого дошкільного віку. Так, частково це твердження справедливе. Старші дошкільники, на від­міну від малюків, здатні спланувати і розгорнути сюжет, занури­тися у нього і тривалий час одержувати надзвичайне задоволення від перебування у просторі гри. Але насмілимося стверджувати, що і молодші дошкільники за умови правильного керівництва грою з боку вихователя також можуть, звісно, у більш скромних масшта­бах, успішно взаємодіяти у грі. Специфіка такого керівництва по­лягає у тому, що у молодшій групі не треба організовувати велику гру. Достатньо навчити малюків реалізовувати невеличкі фрагмен­ти великої гри, до якої вони з часом доростуть. У тій самій грі «Міс­то» такими фрагментами, достатніми для гри протягом дня, можуть бути «Дорога і машини на дорозі», «Вулиця і люди на вулиці», «Пі­шоходи і водії», «Вулиця з будинками», «Діти грають на ігровому майданчику біля будинків» тощо. Звичайно, позиція вихователя у керівництві грою малюків подвійна: загальне керівництво грою і безпосередня участь у ній - виконання однієї з ключових ролей.

 

Керівництво соціально - ігровим проектуванням у середній і старшій групах

У середній і старшій групах поступово зменшується участь вихователя у керівництві грою, а ініціатива й активність дітей збільшуються. Обов'язковим для дітей цього віку є загальне орієн­тування у темі, проектування та спільне обговорення, що передує самій грі. Зауважимо, що у процесі соціально-ігрового проектуван­ня доцільно запровадити і реалізувати протягом навчального року послідовно декілька великих ігор. На початку гри під час вступної розмови, коли вихователь мотивує дітей на сюжет гри, їм слід за­пропонувати невеликий фрагмент гри. У тій самій грі «Місто» це може бути фрагмент «Вулиця - дорога». Кожного наступного разу вихователь пропонує дітям у вже знайомій грі піти далі у розгортанні сюжету. Так, щодо зазначеної теми це може бути фраг­мент «Вулиця - будинки, споруди». Ще пізніше - фрагмент «Під­приємства міста. Люди - мешканці міста». І останнім може бути фрагмент, який пов'яже цю гру з новою. Скажімо, із грою «Сім'я» з фрагментами «Похід у супермаркет», «Відвідування лікаря», «Гос­ті», «Вихідний на природі» тощо. Кожний наступний раз після вступної розмови, спрямованої на загальне проектування сюжету та взаємодії учасників, діти швидко відновлюють те, над чим «пра­цювали» попередні рази. Наприклад, щоб у новій грі зайнятися оформленням «вітрин» магазинів, будуванням житлових будинків, оздобленням вулиць і майданчиків, діти швидко відновлюють вули­цю, яку спроектували минулого разу.

Алгоритм вступної розмови має містити такі елементи:

•   мотивація («Давайте!..»);

•   обговорення того, що діти знають з теми гри, наприклад —

•   що таке місто?

•   що обов'язково є у місті?

•   що є на вулицях міста? тощо;

•   як і з чого можна виготовити, створити, спорудити атрибу­ти до гри —

• з яких матеріалів;
• які правила виконання не можна порушити (будинок не має бути без даху, вулиця не може бути без розділо­вої смуги і тротуару тощо).

Потім розподіляють ролі, завдання, доручення. Причому пе­дагогу слід допомагати дітям лише у межах загального керівництва, надаючи їм максимальної свободи дій. Допустимі лише поради, адже загальним законом для п'ятниці є задоволення і радість для всіх.

Зауважимо також, що пропозиції вихователя і масштаби запла­нованого мають відповідати віковим можливостям дітей, їхньому і рівню світобачення, життєвої обізнаності. Так, якщо педагог запро­понує хоч би і дітям старшого віку розгорнути гру «Космодром», то навряд чи дочекається якихось реальних пропозицій і яскравої гри при відтворенні роботи центру управління польотом, дій космонав­тів, обслуговуючого персоналу, оскільки діти не можуть грати у те, чого не знають, не бачили, не уявляють. Гра має бути цікавою, максимально наближеною до реальних можливостей та потреб дітей, щоб стати для них «школою життя».

 

Театралізація

Театралізовані ігри належать до найбільш улюблених ігор дітей і супроводжують їх, починаючи з раннього віку. Існує багато спосо­бів організації театральної діяльності, однак основними є:

• театральні вистави, у яких діти є глядачами;
• театралізовані ігри - ігри-драматизації, різні види театру для себе, тобто не розраховані на глядача: театр іграшок, пальчиковий, ляльковий, настільний тощо;
• гра у театр, тобто підготовка вистав для глядачів, у якій діти виступають акторами.

Ознайомлення дітей у будь-який спосіб з мистецтвом сце­ни - показ театральних вистав силами педагогічного колективу чи запрошених артистів, відвідування дитячого театру чи театру ля­льок, якщо є така можливість, - надзвичайно зворушливі, емо­ційно яскраві, пізнавальні моменти їхнього життя. Діти люблять театр, щиро реагують на події, вірять акторській грі героїв, легко запам'ятовують сюжет вистави, намагаються відтворити його у своїх подальших іграх. З огляду на це у переважній більшості дошкільних закладів перегляд театральних вистав відбувається регулярно, май­же щомісяця. Але для п'ятничної театралізації краще підходять інші способи організації.

 

Особливості організації театралізації у молодшій групі

Театралізована безадресна гра схожа з режисерською грою, в якій дитина за допомогою дорослого, ровесників чи самостійно створює сюжет і реалізує його через гру з рольовими персонажами. Ця забава доступна майже для всіх вікових груп. Але у дітей має бути хоч невеликий досвід сприйняття театралізованих дійств. Малюкам, або дітям, у яких немає відповідного досвіду, вихователь може запропонувати так би мовити підготовчі до театральної діяльності дії:

• ряження - дітям дуже подобається одягати на себе різні елементи костюмів, входити в образ;
• залучення дітей до створення ігрового поля для гри.

Причому для дітей молодшої групи краще, щоб це було єдине для всіх дітей ігрове поле. Створенням його керує сам педагог. Так, наприклад, він пропонує пограти у казку про трьох ведмедів і для цього побудувати в одній частині групової кімнати будиночок для ді­вчинки та її рідні, а в іншій - облаштувати хатку ведмедів. Причому вихователю треба бути готовим до того, що окремі діти займуть від початку позицію глядача - не захочуть вступити у гру, а головні ролі дублюватимуться декількома дітьми (три ведмеді-тата, дві ведмедиці-мами, три дівчинки тощо). Зазвичай, на цьому віковому етапі та­кий перебіг подій не заважає дітям. Казковий сюжет швидко зміню­ється за рахунок численних деталізацій тих дій героїв, що не знайшли відображення в оригінальному тексті казки, і які потребують вигаду­вання додаткових діалогів, маніпуляцій тощо. «Казковими» можуть стати сніданок і обід, а також прогулянка, які легко «впишуться» у сюжет розгорнутої у групі масштабної драматизації. Час від часу педагог, взявши до рук іграшкових ведмедиків чи якісь інші іграшки, демонструє дітям способи реалізації театру іграшок (настільного чи пальчикового театру), заохочує дітей спробувати діяти за зразком.

 

Роль педагога в організації театралізації у середній групі

Починаючи з середньої групи, педагог може запропонувати ді­тям вибрати з набору іграшок настільного чи лялькового театру, те­атру пальчиків чи рукавичок будь-які і розіграти з ними сценки, скориставшись переносними ширмами, встановленими педагогом у різних кінцях групи, чи влаштувати настільне ігрове поле для драматизації. До речі, сам процес моделювання ігрового поля є над­звичайно творчим, оскільки потребує від учасників безперервного «фонтану ідей» з приводу того, з якого матеріалу виготовити ті чи ті деталі, якими предметами-замісниками скористатися для створення більш повної картини казкової сцени. Дуже добре, якщо у груповій кімнаті є декілька базових модулів, на основі яких можна побудувати будь-яку нову легко змінну споруду. Педагог цілеспрямовано нама­гається об'єднати дітей у невеличкі групки. Роль вихователя як рад­ника у виборі казкових сюжетів у цьому віці надзвичайно важлива. У ході гри педагог непомітно вправляє дітей у виборі засобів інтона­ційної виразності, опосередковано керує взаєминами дітей.

 

Різні варіанти організації театралізованої п'ятниці у старшій групі

Старші дошкільники вже здатні самі організувати гру в театр. Для цього необхідно лише запропонувати дітям об'єднатися у групу і домовитися, в яку казку вони будуть грати, а потім спрямувати їхні дії на організацію ігрового поля, створення декорацій, костюмів.

У груповій кімнаті у старших дошкільників вже можуть успіш­но діяти декілька групок дітей за окремими сюжетами. Можна запропонувати дітям наприкінці дня влаштувати «взаємовідвідування» між групками, у процесі якого діти розповіли б про те, як вони реа­лізують свій казковий сюжет. Цей момент, зазвичай, викликає над­звичайний сплеск емоцій, почуттів, мовленнєвої активності, і часто є ще однією спонукою для подальшої творчої гри.

Дещо відрізняється за організацією інший варіант театралізо­ваної п'ятниці - підготовка вистави. Існує декілька способів органі­зації такої театралізованої п'ятниці.

По-перше, підготовка може охоплювати один день і заверши­тися показом вистави батькам чи дітям іншої групи. Головне — задіяти у процесі підготовки всю групу. Для цього педагог має врахо­вувати не лише акторів, а й декораторів, костюмерів, білетерів, які готують квитки, робочих, які опікуються підготовкою сцени та її оформленням, «істориків чи кореспондентів», які зафіксують, як все відбувалося. На початку дня, крім мотивації, педагог проводить спільне обговорен­ня з приводу обрання сюжету для вистави, допомагає дітям розподі­лити ролі і доручення, дібрати потрібні матеріали тощо. При цьому важливо формулювати доручення, домовленості з дітьми якомога точніше, обов'язково перевіряти у процесі індивідуальної розмови, як діти їх сприймають, уточнювати, як дитина планує виконувати це доручення.

На цьому етапі загальногрупове керівництво з боку виховате­ля закінчується і стає переважно індивідуальним, точніше спрямо­ваним на ту проблему, у розв'язанні якої дитина потребує допомо­ги. Вихователь протягом дня стимулює і підтримує інтерес дітей до кінцевого результату, неодноразово демонструє дітям, яку роль віді­грає внесок кожного для кінцевого результату за допомогою моти­вуючих реплік на зразок: «Ви зараз закінчите робити квіточки, ми прикрасимо ними будиночок Сови. Уявляєте, як це буде красиво ви­глядати зі сцени!», «Готуйте багато квитків, щоб вистачило всім гля­дачам!» тощо.

По-друге, п'ятнична театралізація може бути елементом дов­готривалого художнього проекту й об'єднувати декілька етапів підготовчої роботи. Продемонструємо це на прикладі організації такого проекту за казкою «Коза-дереза». Зауважимо, що проект реалізується послідовно: щоп'ятниці — один з його етапів.

На ознайомлювальному етапі ви­хователь мотивував дітей, пропонуючи підготувати виставу, виступити справ­жніми театральними акторами. У про­цесі вступної розмови діти пригаду­вали текст казки за допомогою бесіди за її змістом з використанням набору ілюстрацій. Потім складали компози­ційну модель на фланелеграфі. Доціль­ними на цьому етапі стали малювання за змістом казки у будь-який спосіб за вибором дітей, виконання лексичних, інтонаційних, імітаційних вправ, сти­мулювання дітей на розігрування за до­помогою різних видів театру казкових діалогів тощо.

Наступної п'ятниці реалізував­ся діяльнісний етап проекту. Вихова­тель запропонував дітям переглянути мультфільм за казкою. Під час перегля­ду мультфільму звертав увагу на ходу, дії, інтонації і жести персонажів, за­охочував дітей відтворити сприйняте у власних діях, підтримував бажання імпровізувати. Значної уваги у цю теа­тралізовану п'ятницю потребувало ви­готовлення дітьми декорацій, прикрас для вистави, елементів костюмів. Цій роботі передували мотивуючі пояснення вихователя, обговорення з дітьми різних варіантів прикрас.

У той час, коли майбутні актори працювали з музичним керів­ником, групова кімната перетворювалась на велику художню май­стерню. Тут діти самостійно виготовляли паперові квіти, рослинні елементи для оздоблення зайчикової хатки, фартушків Кози та Ба­бусі, розфарбовували шапочки звірів, виготовляли з картону квіти і кущі для облаштування сцени. Діти могли відразу ж побачити ре­зультати своєї праці і порадіти йому.

Заключним етапом став день прем'єри. Інтерес до цього дня «підігрівався» протягом тижня. Заключна п'ятниця була насичена репетиціями дітей-артистів, виготовленням афіші, квитків, підго­товкою сцени та іншими клопотами, характерними для такого дня. Найважливішим для дня прем'єри було створити й утримати атмос­феру емоційного творчого підйому, забезпечити позитивні емоції, підтримати творчу активність дітей. Зауважимо, що протягом дня діти можуть відволікатися від ключового завдання дня, проте це не має сприйматися педагогом, як страшне порушення. Головне, щоб кожна дитина, яка мала доручення щодо підготовки вистави, його ретельно та повною мірою виконала. Протягом дня педагог опосе­редковано спонукав дітей допомагати одне одному, підтримувати товаришів, звітувати про виконання доручення. А ще - неодноразово заохочував дітей помилуватися проміжними результатами підготов­ки, порадіти за гарну гру акторів, подивитися на зроблене власноруч облаштування сцени тощо. Такі спільні переживання є надзвичайно важливими. Вони згуртовують дітей, сприяють зміцненню дружніх стосунків.

Не варто чекати надзвичайного результату від підготовленої дітьми вистави, адже, як ми вже зазначали, головне призначен­ня п'ятничних заходів - переживання радощів і задоволення від можливості реалізувати себе у різних видах міжособистїсної вза­ємодії.

Радісне проживання п'ятниці може бути організовано по-різному.

Вам уже знайомі такі форми «п'ятничних радощів», як соціально-ігрове проектування і театралізація. А ще багато вражень і радості може принести дітям організація у п'ятницю дитячої дослідної лабораторії, реалізація цікавих проектів, гостини, туризм, походи та екскурсії тощо.

 

Дитяча дослідна лабораторія

Ми звикли до беззаперечного твердження, що провідною діяльністю дошкільників є гра. Але серед науковців різних часів є чимало прихильників думки, що для психічного розвитку дошкільників надзвичайно велике значення має дослідно-експериментальна чи дослідно-пошукова діяльність (Ольга Дьяченко, Леонід Венгер, Микола Веракса, Микола Поддьяков, Олександр Поддьяков та інші). Адже, дійсно, дитина, якщо їй не заважати, активно і дуже прискіпливо досліджує довкілля, робить напрочуд феноменальні умовиводи. У теорії і практиці дошкільної освіти експериментування займає почесне місце. Але, зазвичай у вихователя обмаль часу на те, щоб організувати експериментування не формально, не лише з демонстраційними дослідами, які проводить він сам, а за участі усіх дітей. На жаль, небагато таких дошкільних закладів, у яких реально створено дитячі дослідні лабораторії, де усі діти, а не лише одиночні щасливчики, можуть експериментувати з різними матеріалами і об'єктами. Статус таких лабораторій відомий — гурткова робота.

А якщо спланувати роботу дослідної лабораторії серед заходів п'ятниці?

Який приріст допитливості, ініціативності, інтелектуальної і мовленнєвої активності дітей можна було б одержати! Тут головне не розпорошуватись, а зосередитися на досить вузькій темі і опрацювати її досконало. Такими темами можуть бути, зокрема:

• Якості, властивості, функції паперу.

• Взаємодія тканини і паперу з різними видами рідини.

• Чарівні дріжджі.

• Пластилін, його властивості і можливості.

Як свідчить практика, найдоцільнішими методами роботи дитячої дослідної лабораторії є:

• пізнавальний діалог;

• демонстрування з коментарем;

• проведення дослідів з наступним обговоренням;

• полілог;

• творче завдання.

Якщо для молодших дошкільників під час дослідницької діяльності достатньо побачити, відчути, спробувати діяти певним способом, то для старших дошкільників важливо ще й привчитися фіксувати результати спостережень, їм необхідно поміркувати над тим, що їх здивувало, з'ясувати, які корисні уроки можна винести з побаченого. Адже отримані під час дослідницької діяльності знання необхідні дитині для подальшого експериментування у захопливому процесі виявлення властивостей речей і способів їх використання.

Для того щоб дослідницька діяльність дітей була ефективною і сприяла підвищенню їхньої пізнавальної активності, педагогу слід організовувати дітей у невеличкі групи, кожна з яких має одержати проблемне завдання і знайти спосіб самостійно його розв'язати. При цьому важливо, щоб діти доповіли педагогу про те, яке завдання вони отримали, що придумали, щоб його розв'язати, який результат одержали і як його зафіксували. Після того, як групи розв’язали свої завдання, педагог має запропонувати кожній групі розв'язати завдання інших. Так кожна дитина матиме змогу взяти участь у розв'язанні усіх проблемних завдань, досліджуючи різні об'єкти, речовини чи явища (див. Додаток 1).

Пошукові дії дітей мають обов'язково завершуватися практичною прикладною діяльністю, наприклад:

• дослідження властивостей тіста - випіканням печива чи пирога;
• дослідження властивостей паперу - виготовленням певних паперових виробів у різний спосіб;
• дослідження властивостей води - влаштуванням у великих мисках водної флотилії або приготуванням смачних напоїв.

Тут можна проявити безмежну фантазію.

 

Гостини або гостьовий день

Усі державні документи, що унормовують зміст і процес набуття дошкільної освіти в Україні, спрямовують педагогів на формування у дітей життєвої компетентності, свободоспроможності, без яких людина не може соціалізуватися, визначити своє місце серед інших людей, навчитися взаємодіяти з ними. У цьому контексті важко знайти доцільніший спосіб залучення дітей до набуття життєвого досвіду, ніж організація гостьового дня. На жаль, не у кожній родині сьогодні діти мають змогу засвоїти правила гостинності, на прикладі навчитися культурно та цікаво проводити вільний час з друзями, товаришами. Натомість діти часто спостерігають, а потім відображають в іграх «п'яне» застілля, сварки, бійки, відсутність елементарної культури спілкування. Тож організація п'ятничних гостин дає змогу дітям:

• по-перше, засвоїти правила перебування у гостях; набути навичок підготовки гідного гостинця, вітання, компліментів, відповідного одягу; сформувати готовність до участі у розвагах тощо;

• по-друге, набути досвіду організації прийому гостей, підготовки частування; навчитись справляти приємне враження на гостей, вести культурну розмову за чаєм тощо.

Гостини або гостьовий день можуть бути організовані по-різному. Так, у межах своєї групи, на гостини можна запросити одного гостя - особливу людину, спілкуватися з якою дітям буде цікаво. До таких гостин діти мають підготувати не лише застілля, а й продумати хід розмови з гостем. Це чудовий спосіб ознайомити дітей з професіями людей, які піклуються про них у дошкільному закладі. Діти із задоволення запросять у гості повара чи охоронника, завідувача або медсестру, поспілкуються з ними, пригостять тим, що приготували самі, вручать цій людині подарунок, зроблений своїми руками. Така зустріч збагатить дітей знаннями та враженнями, сприятиме набуттю ними безцінного досвіду спілкування.

Також у п'ятницю можна влаштувати званий вечір для батьків, до якого діти старанно готуватимуться протягом дня. Адже не часто діти мають змогу потрапити у ситуацію, коли можна реально проявити турботу про рідних, почастувати їх тим, що готували власноруч, поцікавитися, з якими труднощами сьогодні зіткнулися матуся чи татусь, чи вдало пройшов їхній робочий день, знайти приємні слова, щоб висловити батькам свою любов.

Зустрічі з батьками мають на меті не лише вправляння дітей у ролі гостинних господарів, а й розширення їхніх знань про професії дорослих. Так, протягом року у середній групі один раз на місяць можна організовувати зустрічі з батьками, які б ознайомлювали дітей зі своїми професіями, тобто щомісяця якоїсь п'ятниці запрошувати одного з батьків на гостини до групи. Це довготривалий проект, спрямований на виховання у дітей ціннісного ставлення до праці.

Зазвичай, до зустрічі готуються і діти, і дорослі. З дітьми можна читати книжки, проводити бесіди, організовувати дидактичні ігри, обговорювати, як будемо приймати гостя, чим частувати, про що вести розмову тощо. Батькам варто  поцікавитись у вихователів, як правильно вести розмову з групою дітей:

• як говорити, щоб слухали;

• як розповісти, щоб зрозуміли;

• як провести демонстрацію, щоб усі побачили.

Кожен з батьків має намагатися якнайбагатше, якнайретельніше підготувати свій прихід до дітей. Вихователі прагнуть побудувати зустріч так, щоб, крім розповіді про значення професії, уточнюючої розмови з дітьми, обов'язковим елементом була б демонстрація практичної діяльності професіонала.

Так, наприклад, разом із Марійчиною матусею-стоматологом діти пломбували пластмасовий зубик. З мамою Полінки, перукарем, робили зачіски та рівняли чубчики. Під час зустрічі з бабусею Максима, продавцем, та ще тиждень по тому  грали у крамницю. А якою гордістю світилися очі дітей за своїх рідних під час таких зустрічей!

Варто зазначити, що дуже важливою частиною таких зустрічей є пригощання гостя смачненьким. Начебто ті самі столи, нехитра їжа, але під час частування панує зовсім інший настрій, спілкування справляє і на дорослих, і на дітей особливі враження.

Увага! Відмовляючись від регламентованого навчання, але мотивуючи дітей на цікаву й особистісно та соціально значиму діяльність, ми заохочуємо їх цілеспрямовано шукати способи розв'язання завдань, пригадувати знайомі способи дій, самостійно набувати досвіду включення у спільну діяльність. Безперечні переваги такої організації життєдіяльності дітей полягають у їхньому живому інтересі до повсякденних справ. А саме наявність інтересу до дій є провідною умовою розвитку на відміну від дій під примусом, як кажуть «з-під палки».

А ще можна організувати гостини дітей однієї групи у групі своїх сусідів. Підготовка до гостин у сусідній групі чи очікування гостей до своєї групи забезпечить зайнятість дітей протягом тривалого часу. Адже треба прибрати у груповій кімнаті, щоб гості зрозуміли, що тут на них чекали. Обов'язково слід з'ясувати, чим діти можуть пишатися, що про себе розповісти, що показати, чим забавити гостей, що приготувати для частування. Значних зусиль потребує і підготовка до частування: складання серветок, сервірування столів, приготування салату, солодких напоїв чи печива під майже непомітним керівництвом дорослих. А ще слід виготовити подарунки для гостей, підготувати концертні номери, причепуритися і ще багато чого.

Хвилюючим є і сам момент зустрічі гостей... Щоб допомогти дітям побороти ніяковість, вихователі невимушено, ненав'язливо дають їм зразок щирої гостинності, вибору тем для цікавого і змістовного спілкування.

 

Особливості організації гостин у різних вікових групах

Отже варіантів може бути дуже багато.

Організації п'ятничних гостин у різних вікових групах має певні особливості. Так, у молодшій групі специфіка полягає у керівній ролі дорослого. Вихователь має створити позитивну мотивацію щодо події, яка готується і відбувається, а також забезпечити включення кожної дитини в активний процес підготовки до прийому гостей та власне гостин через окремі доручення та конкретні завдання. Молодшим дошкільникам необхідно обов'язково пояснювати, що відбувається, для чого ми разом робимо те чи те: «Діти, у нас гості. Давайте ми пригостимо їх...», «Сашко, принеси для Діанки стільчик, щоб вона...», «Давайте заспіваємо для нашого гостя, щоб...» тощо. Особливого значення для малюків набуває створення відповідної емоційної атмосфери.

У середній і старшій групах поступово розширюється підготовчий етап, на якому відбувається мотивування дітей щодо підтримки пропозиції вихователя про формат проживання п’ятниці. Бажано задіяти якомога більшу кількість дітей у процес планування дій, обговорення різних варіантів реалізації задуманого. Зауважимо, що не варто відразу розплановувати весь  день. По-перше, дітям складно буде утримувати у пам’яті цей план, і тому є небезпека, що він не буде реалізований. По-друге, діти, захоплюючись грою, легко «з'їжджають з курсу» і «зависають» на якомусь цікавому для них моменті. Зауважимо, що вихователю не варто переживати і напружуватися через це. У такій ситуації є два виходи:

• знайти пояснення для всіх інших дітей «відхилення від курсу» групки їхніх товаришів;

• продовжити з іншими розгортати задуманий сценарій події і «загублені» обов'язково «підтягнуться» за всіма.

А щоб попередити подібні ситуації, варто протягом дня періодично збирати дітей для обговорення наступного етапу розгортання події, знову обговорювати план дій і відпускати дітей для реалізації задуманого.

З дітьми старшого дошкільного віку варто під час спільної розмови аналізувати те, що відбувається, відмічати успіхи і невдачі, обговорювати причини помилок, радитися, як краще їх виправити. Надзвичайне значення має партнерський тон, серйозний рівень обговорення. Діти дуже цінують партнерські відносини і відповідають абсолютною віддачею під час підготовки і проведення спільного заходу.

Туризм. Походи. Екскурсії

Про які б актуальні проблеми і нагальні освітні завдання ми не говорили б, та нічого важливішого за здоров'я немає. Тому п'ятничні заходи фізкультурно-оздоровчої спрямованості мають займати чільне місце серед інших. До того ж це ще одна можливість створити для дітей, батьків і педагогів спільний емоційно- інформаційно- діяльнісний простір.

У теорії дошкільної педагогіки накопичено певний методичний базис для організації туристських походів: виокремлено їх види, визначено варіативний зміст і функції. Так, під час:

• навчально-тренувальних походів діти засвоюють елементарні туристичні знання - основи туристської техніки, основи топографії й орієнтування,- вчаться:

- орієнтуватися за картою місцевості, за компасом, за відмінностями у рості рослин з північного боку;

-  долати різні перешкоди;

- організовувати похідний побут;

•  краєзнавчо-екскурсійних походів діти ознайомлюються -

- з історією міста, географію регіону, вивчають особливості природи рідного краю, її охорону;

- з отруйними рослинами і грибами, що зростають на околицях міста чи селища;

- з основними лікарськими рослинами, які можна використовувати у поході;

- з рослинами-годинниками, рослинами-барометрами — збирають гербарій;

- з правилами обережного поводження у лісі.

А ще є розважальні, спортивні та художньо-естетичні походи, скажімо, у музеї, бібліотеки, на виставки тощо.

 

Орієнтовна тематика туристичних походів:

• Ліс кличе

• Ми туристи

• Осінній букет для мами

• Зимові забави на санчатах

• В гості до Зими

• До бабусі пішки

• Подорож за скарбом

• Приймай, Осінь, гостей

• Мисливці за пригодами

Здійснювати такі походи доцільно, об'єднуючи декілька груп, краще паралельних. Слід обов'язково запрошувати з собою батьків дітей.

Розважальні походи слід насичувати цікавими подіями та ігровими моментами. Саме вони створюють піднесений настрій і справляють найбільше враження на дітей.

Організація походу має обов'язкові етапи:

• підготовчий - вихователь мотивує дітей, зацікавлюючи їх майбутньою прогулянкою, інструктує дорослих і дітей щодо правил безпеки, поведінки на дорозі (у місті, лісі тощо), організовує дітей на збори, спрямовує на головне, наголошує, на що слід звернути увагу під час походу;

• основний - безпосереднє перебування на маршруті, заплановані дії, спостереження тощо. Важливо, щоб дорослі діяли злагоджено, керуючи дитячим колективом і попереджуючи будь-які несподіванки;

• заключний - відбувається по закінченню походу і передбачає відображення дітьми пережитих подій, вражень у малюнках, саморобках, розповідях тощо.

Проектна діяльність

Однією з форм проживання «п'ятничних радощів» є реалізація проектів. Проектна діяльність нині — одна з найпопулярніших і найпоширеніших форм організації освітнього процесу. Розроблено й описано різні види проектів, це зокрема:

• прикладні проекти, які відрізняються чітко визначеним результатом діяльності його учасників. Таким результатом може бути, скажімо, створення книги «Лікарські рослини», словничка з певної теми тощо. Прикладні проекти передбачають:

- ґрунтовне осмислення плану і послідовності дій;

- розподіл завдань між учасниками;

- оформлення результатів діяльності, їх подальшу презентацію та зовнішнє рецензування;

• дослідницькі проекти мають на меті організацію діяльності дошкільників, спрямовану на розв'язання творчих завдань, і передбачають чітко визначену етапність дослідної роботи :

- обґрунтування актуальності теми дослідження;

- визначення цілей та завдань;

- виявлення методів пошуку та джерел інформації;

- висунення гіпотези;

- визначення шляхів розв'язання проблеми;

- збір даних, їх аналіз і узагальнення;

- обговорення та оформлення отриманих результатів;

• інформаційні проекти, зорієнтовані на вивчення характеристик будь- яких процесів, явищ, об'єктів, що передбачають їх аналіз та узагальнення виявлених фактів. Структура такого проекту схожа на структуру дослідницького, що часто є основою для їх інтеграції — створення газет, підготовка вікторини або програми для знавців;

• соціоігрові проекти, у яких учасники виконують певні ролі (літературних персонажів чи вигаданих героїв), зумовлені характером і змістом проекту, імітують соціальні чи ділові відносини, ускладнені спеціально створеними ігровими ситуаціями.

Оскільки структурі проектної діяльності було присвячено багато різних праць, ми не будемо зупинятися на різних способах її реалізації у межах п'ятничних заходів. Лише зауважимо, що ця форма є однією з найефективніших щодо розвитку й освіти дітей, максимальної самореалізації та одержання задоволення від гарно прожитого дня.

Ми назвали лише шість способів проживання п'ятниці. Якими будуть ваші пропозиції?

 

Додаток 1

Організація експериментально-пошукової діяльності протягом дня з теми

«Якості та властивості води»

• Зранку у груповій кімнаті у різних місцях вихователь розміщує різні картинки із зображенням води. Вихователь пропонує дітям розглянути картинки самостійно. Потім, зібравши дітей разом, запитує у них, що зображено на картинках, і пропонує показати картинку, на якій зображено морську воду, річкову, дощову, талу, озерну, болотну, ключову, мінеральну, водопровідну, питну тощо. Діти, рухаючись по кімнаті, мають знайти відповідне зображення.

• На одному зі столів вихователь влаштовує дослідну зону, в якій облаштовує місце для демонстрацій. На столі — склянки з водою, ємкості з різними речовинами (цукор, сіль, лимонна кислота, перець тощо), чайні ложки по кількості дітей. Вихователь пропонує дітям, об'єднавшись у пари- трійки, обрати одну з речовин і зробити розчин, попередньо прогнозуючи, як може змінитися смак води. Потім діти знімають пробу чайними ложечками і коментують те, що вийшло:

- визначають смак — солодкий, солоний, приємний, гіркий, пекучий тощо;

- визначають, як зовні змінилися якості води залежно від того, що у неї додали;

- фіксують на великому аркуші паперу (ватмані) всі зміни, що відбуваються.

Під час дослідів вихователь активізує мовлення дітей: домагається вербалізації всіх дій, які виконують діти у процесі дослідів, та називання якостей води та тих змін, які з нею відбуваються. Під час фіксації змін вихователь радиться з дітьми, як відобразити ті чи ті зміни, як позначити якості води: прозора, чиста, мутна, брудна, різнокольорова, замулена тощо.

• Вихователь пропонує дітям зручно розташуватися на килимку, лягти, заплющити очі і, слухаючи записи звуків води, розказати про неї так, як ті, хто не може бачити, а лише чує воду. Діти продовжують слухати записи звуків води, а вихователь пропонує їм, слухаючи відповідний звук (дзвенить, дзюрчить, капає, хлюпає, булькає, шумить, шелестить, гуркоче, плещеться, бурлить), уявити, звідки вода біжить чи де знаходиться, якщо вона так звучить? Після слухання педагог пропонує пограти у гру «Знайди відповідне звучанню зображення води».

• Корисною для дітей є гра, у якій вихователь пропонує уявити себе на місці людини, яка не чує звуків, а може сприймати все лише зором. Діти пригадують, де і коли можна побачити, як біжить вода? Вдома — вода може бігти з крана, з чайника, з пляшки, а також у душі тощо. На вулиці — у фонтані, у річці, з даху, з бурульки, під час дощу тощо.

• Вихователь пропонує дітям зобразити дощ, причому різний дощ. Попередньо обговорює, у який спосіб діти це робитимуть. Дощ можна намалювати, зробити аплікацію і навіть виліпити. Вихователь пропонує дітям організуватися у групки та обрати для себе спосіб зображення дощу, а також визначити, який дощ вони зображуватимуть: той, що стукотить; той що шелестить; той, що шумить, адже це будуть зовсім різні дощі.

• На прогулянці вихователь пропонує дітям взятися за краї довгої стрічки чи шарфа і зобразити хвилю. А за допомогою плескання у долоні — зобразити різні за силою дощі: накрапайчик, барабанчик, злива. У теплу пору року вихователь організовує ігри та досліди з водою: перегони вітрильників у тазу чи надувному басейні, естафету «Хто швидше перенесе воду ложкою», змагання «Хто швидше вип'є воду через трубочку», виготовлення мильного розчину та пускання мильних бульбашок тощо. Зимової пори проводить досліди на ознайомлення з різними станами води, ігри з різноколірними крижинками тощо.

• У ванній кімнаті вихователь організовує спостереження за рухом води: у якому напрямку вода рухається у крані — зверху вниз чи навпаки? І пропонує дітям подумати, чи знають вони випадки, коли вода рухається навпаки — знизу догори.

• Протягом дня вихователь проводить лексичні вправи, скажімо пропонує сказати, як називаються природні водойми, які містять великий об'єм води? (Океан, море, озеро.) А як можна назвати малу кількість води, що зустрічається у природі? (Джерельце, калюжа.) А коли зовсім мало води? (Крапелька, росинка.)

• Цікавим і яскравим завершенням дослідного дня можуть бути:

- ігри з кольоровими краплями — додавання кольорової краплі за допомогою піпетки у склянку з прозорою водою;

- змішування різних кольорових розчинів;

- малювання по-мокрому.

Можна завершити день груповим зображенням крапель дощу за звуками дзвоника — вихователь дзвенить у дзвоник, а діти ритмічно рухають пензлями, — щоб вийшла спільна картина «Дзвінкий дощик».

 

Додаток 2

План-опис проведення розважального походу «Шукачі скарбів»

з досвіду роботи дошкільного навчального закладу № 67 м. Краматорська

• Ранок. Після сніданку - збір дітей біля центрального входу дитячого садка.

• Повідомлення мети походу інструктором з фізкультури. Мета - знайти скарби. Але зробити це можна лише за умови, що відшукаєш загублену половину карти.

• Підготовка до походу. Інструктор з фізкультури проводить спортивну розминку, після якої пропонує дітям зорієнтуватися за картою і за вказаним маршрутом здійснити перехід до Кутової балки.

• Перехід дітей до місця призначення.

• Зустріч з двома Дикунами, яким діти дарують подарунки: співають пісні, танцюють, загадують загадки. У свою чергу Дикуни вчать дітей танцювати свій «дикунський» танок.

• Пошук загубленої половини карти. Вихователь дізнається від Дикунів, що частина карти, за якою діти шукають скарби, знаходиться у Розбійника. Споряджається невеликий загін на пошуки Розбійника і карти. У цей час усі інші діти, щоб освоїтися у лісовій країні, відповідають на запитання вікторини, які підготували Дикуни.

• Спортивно-розважальна програма, у ході якої діти грають у різні ігри — «Хто швидше», «Перетягування каната», «Знайди дерево», «Берізка, рятуй», «Переліт-недоліт», «Парашутист», «Стежки-доріжки», «Подарунок від берізки», «Малюнки з камінців» та інші.

• Повернення загону разом з Розбійником і половиною карти.

• Пошук скарбів за картою.

• Бесіда з дітьми про багатозначність слова «багатство».

• Повернення до дитячого садка коротким маршрутом.

• Відображення дітьми своїх враження від походу

- у малюнках та аплікаціях;

- у коментарях під час створення колекції листя, плодів, сухих суцвіть;

- у створеній книзі-щоденнику походу.