Центр розвитку дитини "Гармонія"

Важливим для національно-патріотичного виховання є правильне визначення вікового етапу, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів Так, у 3-4 роки у дітей починає формуватися ставлення до національної символіки. Для дітей 5-го року життя національний фактор не є вирішальним, бо багатоетнічне найближче оточення входить до життя дитини через звучання іншої мови, колорит національних мелодій, розмаїття імен.

Найсприятливішим для початку цілеспрямованого та систематичного національно-патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ тощо. В дітей п’ятого року життя починають формуватися почуття, що виражають ставлення до людей і явищ навколишньої дійсності, до взаємин між людьми, до предметів, що оточують, формуються власні враження, в результаті чого малюк визначає, що йому подобається. Діти легко сприймають та засвоюють колядки, щедрівки, віншування, гаївки, веснянки, а також народні рухливі ігри, залюбки грають у народні ігри з простим сюжетом, виконують різні ролі, водять хороводи. Зростає емоційна чутливість, зацікавленість до розповідей дорослих про звичаї і традиції рідного краю, бажання наслідувати їх. У процесі жвавої участі у підготовці та організації народних свят діти можуть не лише наслідувати дорослого, а й виявляти елементарну творчість.

На шостому році життя в дітей виникають реальні можливості для опосередкованого засвоєння знань, що виходять за межі їхнього життєвого досвіду і безпосереднього сприймання, а також ті, які віддалені у часі. Це створює сприятливі умови для ознайомлення дітей з історією рідного краю, його людьми, специфікою праці та побуту, особливостями мови та культури. Діти цього віку можуть виокремлювати особисті цінності, емоційно їх освоювати, що закріплюється в діяльності, поведінці та міжособистісних взаєминах. У старших дошкільників з’являється вже дистанція соціальних зв’язків й оцінюванні норм поведінки дітей і дорослих. У цих дітей розвивається певна орієнтація на соціум, вміння на відповідному рівні розуміти й оцінювати суспільні відносини. Шестирічна дитина починає розуміти важливість суспільно значущих справ. У цей час формується певне розуміння й оцінка соціальних явищ, орієнтація на оцінне ставлення дорослого крізь призму конкретної діяльності. За всіх Індивідуально-варіативних особливостей розвитку саме цей вік вирізняється найбільшою динамічністю процесу становлення ціннісних орієнтацій.

Процес розширення уявлень про довкілля, розвиток уяви 1 пам’яті, активізація розумової діяльності дітей сприяють оволодінню елементарними навичками мисленнєвих операцій, що своєю чергою дає дітям змогу засвоювати складнішу інформацію. У старших дошкільників під час засвоєння знань про об’єкти та явища навколишнього світу виникає бажання порівнювати, оцінювати бачене й відповідно відображати, наслідуючи побачене. У цей період у них переважає емоційне сприймання. Цьому сприяють розвиток сенсомоторики - узгодженості в роботі очей і рук, чуттєвий досвід, уміння виокремлювати головне та узагальнювати характерні особливості.

Отже, середній і старший дошкільний вік - найсприятливіший для закладання фундаментальних світоглядних понять, моральних цінностей, переконань у свідомості дитини, організації національно-патріотичного виховання.

Основні напрями та зміст освітньої роботи педагога  з реалізації національно-патриотичного виховання

Зміст роботи з дітьмирекомендується поєднати у тематичні блоки та реалізувати в такій послідовності: ознайомлення з найближчі оточенням (сім’я, будинок, дитячий садок, рідне місто (село) природа рідного краю, своїм родом та культурою рідне народу; порівняння своєї культури з культурами інших родів; розвиток культури міжнаціонального спілкуванні інтеграція до світової й національної культур. Спосіб реалізації можливий через різні форми організації дитячої життєдіяльності в організованій навчально-пізнавальній діяльності та у повсякденні. Рекомендовану тематику занять, кількість, календарний термін їх проведення кожен педагог може визначати самостійно, форми роботи повсякденні рекомендовано як орієнтовні базові, які можуть бути доповнені, уточнені й замінені за потреби.

Етапи роботи над кожною темою такі: організаційний- спрямований на формування у дітей пізнавального інтересу пов’язаного з новими знаннями (діти вчаться розповідати про свої інтереси, передавати свій настрій, розуміти бажання і потреби інших дітей); практичний - діти застосовують на практиці раніше отримані знання та вміння, набувають нових; підсумковий - метою є осмислення дітьми отриманні знань і вмінь, тобто усвідомлення ними можливості використання набутих знань і вмінь у різних ситуаціях.

Такий підхід забезпечить розкриття всіх складників національно-патріотичного виховання, накопичення дітьми досвіду емоційного сприймання та осмислення певних особистісних явищ, добір та застосування відповідних методів і прийомів, врахування умов, у яких живуть діти.

На спеціально організованих заняттях (заняття-екскурсія, заняття-бесіда, заняття-гра) діти набувають знань про рідний край, події, що відбуваються в країні. Надання дітям знань про історію України, про рідний край, про особливою природи, державного устрою, видатних діячів, які прославили Батьківщину, про народознавчі традиції ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих. Батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

Пізнавальну активність та емоційне навантаження, формування визначеного ставлення до суспільного життя, виховання національно-патріотичних почуттів дітей забезпечить запровадження чотирикомпонентної структури сучасного заняття, яке запропонувала д-р пед. наук, професор К. Крутій.

Перша частина - заохочення дітей до сприймання відповідної пізнавальної інформації. Друга - подання нового пізнавального матеріалу, демонстрація та показ яскравих прикладів з життя українського народу чи держави. Щоб знання знайшли відображення у вчинках, їх треба багаторазово закріпити в різноманітних життєвих ситуаціях, які близькі та зрозумілі дітям. Третя частина саме і передбачає активне відтворення у практичних діях отриманої інформації. Четверта частина підсумовує все, що було отримано дітьми, та налаштовує на подальшу діяльність.

Під час проведення кожного заняття діяльність педагога спрямована на: створення позитивної пізнавальної мотивації у дітей; організацію уваги; активізацію мовленнєвого досвіду і збагачення словникового запасу дошкільнят; формування способів оцінки дитиною власної діяльності.

Спеціально організовані заняття проводять фронтально: з дітьми середнього дошкільного віку двічі на місяць тривалістю 20-25 хвилин, з дітьми старшого дошкільного віку 4 рази на місяць тривалістю 25-30 хвилин.

Знання та уявлення закріплюють, уточнюють на інших заняттях і в повсякденному житті дітей у процесі організації та проведення виховних дитячих соціально значущих заходів, серед яких можуть бути: власне діяльність дітей, тобто різноманітні види художньо-творчої діяльності, розміщення предметів, експонатів, поробок у музеї групи, дитячого садка; спільна пошукова діяльність із педагогом та родиною, тобто укладання схем, маршрутів, проектів; експериментальна, дослідницька діяльність, тобто досліди, спостереження, опитування, анкетування; організація соціально значущих справ, а саме: шефська робота «Допоможи літнім людям», «Допоможи малюкам»; колективні творчі справи, які спрямовані на поліпшення спільного життя та дозволяють кожному брати безпосередню участь у виборі; розробленні, проведенні та аналізі колективних справ; епізодичне залучення дітей старшого дошкільного віку до участі у волонтерських соціально значущих проектах («Допоможи ветеранові», «Допоможи захисникові України», «Милосердя» тощо), долучення до благодійних ініціатив близьких дорослих (виготовлення листівок, подарунків до свят для бійців АТО); краєзнавчо-туристична діяльність (походи, екскурсії, проектування подальших маршрутів мікрорайоном та містом, моделювання результатів у вигляді орієнтовних карт, системного павутиння, дитячих книжок).

Серед методів і форм національно-патріотичного виховання пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. Реалізацію програмових завдань забезпечать застосування таких методів національно- патріотичного виховання:

• організоване спостереження за навколишньою дійсністю, вміло поєднане з читанням художніх творів, слуханням музики, малюванням, розгляданням репродукцій картин;
• систематичне проведення екскурсій до найвидатніших місць рідного краю, відвідування музеїв, виставкових зал;
• співбесіда із застосуванням методичних прийомів (запитання, порівняння, індивідуальні завдання, звернення до досвіду дітей);
• безпосередня участь дітей у благоустрої довкілля та охороні природи;
• залучення дітей до участі в народних традиційних
• широке використання фольклору в усіх його жанрах (казки, загадки, прислів’я, приказки, міфи, легенди), народної пісенної творчості (колискові, народні пісні й танці, хороводні ігри);
• ознайомлення дітей із народним декоративно-ужитковим мистецтвом, побутом, одягом.

Реалізація програми передбачає створення у дошкільному навчальному закладі відповідного розвивального середовища.

Організацію ігрової, пізнавально-дослідницької, комунікативної, продуктивної діяльності спроможна вирішити робота дітей у міні-музеї, де педагог забезпечить створення системи інтересів, зокрема вибір цікавих та значущих для дитини тем. Модель музейно-освітнього середовища передбачає застосування як художніх, так і соціально-середовищних, діяльнісних засобів.

Художні засоби - це фотокартки, фотоальбоми, листівки, репродукції та оригінали картин, художня література, добірки музичних творів (фольклорних, українських композиторів-класиків, сучасних українських композиторів), діафільми, відеорепортажі про місто, країну та природу рідного краю.

Соціально-середовищні засоби — охоплюють сімейне середовище (звичаї, традиції, колекції домашнього музею); середовище міні-музею групи ДНЗ (українські національні та державні символи; український посуд; запорізьке козацтво; українська вишивка; українська народна іграшка; репродукції картин художників України; літературна спадщина Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка В. Сухомлинського), національні куточки у групах, екологічна стежина (українське подвір’я, город, вишневий садок тощо), художня та пізнавальна література; іграшки та декорації для театралізацій, українське вбрання.