Центр розвитку дитини "Гармонія"

• Встановлюйте правила. Вони мають бути чіткими та зрозумілими, від­повідати рівню розвитку дитини, її віку. Наприклад, усі повинні мити руки перед їжею, прибирати іграшки.

​

• Уникайте конфліктів. Звісно, якщо дитина погано поводиться, до неї слід ставитися суворіше. Утім, ви можете передбачити появу багатьох конфліктів та уникнути їх. Наприклад, якщо ви перекладете крихкі, гострі та небезпечні предмети на полиці, до яких дитина не зможе до­тягнутися, то не доведеться постійно її повторювати «Не чіпай!», «По­клади на місце!» тощо. Визнайте, що інколи ви самі створюєте кон­фліктні ситуації, наприклад, коли дитина відмовляється їсти. Дитина вже достатньо доросла, щоб мати власні бажання. Якщо на неї тисну­ти, це лише посилить спротив. Ліпше — похвалити дитину, коли вона має добрий апетит, і не сердитися, коли вона відмовляється від якоїсь страви.

• Обговорюйте з дитиною її поведінку. Наприклад, говоріть з нею про її погані звички чи негативні вчинки і пропонуйте виправити їх разом: «У тебе є звичка розкидати речі/іграшки по будинку. Мені доводиться переступати через них. Що з цим робитимемо? Можливо, ти допомо­жеш мені вирішити, що буде, якщо ти не прибереш свої речі?

• Використовуйте тайм-аути. Тайм-аут — ефективний спосіб обмежити дії дитини, не завдаючи їй емоційної травми. Він дасть і дитині, і вам змогу заспокоїтися та уникнути конфлікту. Оберіть у кімнаті стілець або крісло, на який ви відправлятимете дитину, коли вона поводити­меться агресивно. На «тихому» стільці дитина зможе відпочити й поду­мати про свою поведінку. Тож не використовуйте для тайм-аутів кім­нату, де багато усіляких іграшок і цікавих речей, з якими дитина може гратися під час покарання. Пам’ятайте, відправляти дитину на «тихий стілець» потрібно одразу, аби вона зрозуміла зв'язок між своїм вчин­ком і тайм-аутом. Час на роздуми — три хвилини. Після тайм-ауту ди­тина може повернутися до гри. Не слід її більше сварити чи нагадувати про конфлікт.

​

• Контролюйте емоції. Не читайте моралей і не сперечайтеся, коли за­кликаєте дитину до порядку: «Таню, я не сперечатимуся з тобою. Бити інших дітей погано. Я хочу, щоб ти зараз подумала про свою поведінку. Іди посидь трохи на «тихому» стільці». Дитина має знати, що будь-яка дія має наслідок. Хороші вчинки — похвала і схвалення, погані — по­карання. Якщо дитина кричить і поводиться погано, ви можете продов­жити час, який вона має провести на «тихому» стільці. Час покарання не має перевищувати п’яти хвилин. Коли він сплине, не забудьте запи­тати дитину, чи зрозуміла вона, чому її відправили на «тихий» стілець.

• Хваліть дитину. Схвальні слова мотивують дитину і підвищують її са­мооцінку. Важливо, аби дитина знала, за що конкретно її похвалили. Ліпше сказати «Мені подобається, що ти поділився іграшкою», ніж ви­словитися загально — «Ти хороший хлопчик». Похвала розвиває у ди­тини почуття впевненості у власних силах. Впевнена у собі дитина простіше реагує на зауваження, бо розуміє, що вони стосуються її пове­дінки, а не її особистості.

• Стежте за своєю поведінкою, показуйте хороший приклад. Для дити­ни дошкільного віку батьки найголовніші, тому вона вважає, що все, що вони роблять, — добре. Якщо ви кричите — ваша дитина робить те саме. А ще вона вживає слова, які чує від вас, наслідує вашу поведінку.

• Грайтеся з дитиною частіше. Гра зміцнить довірливі взаємини, дасть вам змогу ненав’язливо, без моралей і конфліктів розвивати дитину, ліпше розуміти її. Любіть дитину, хваліть її за кожну дрібницю, і вона відповість вам взаємністю.

Матеріали використані зі спеціалізованого журналу "Практичний психолог. Дитячий садок" № 7 за 2019 року.