Організація діяльності дітей дошкільного віку щодо ознайомлення з природою

 

Природа є джерелом перших цінних знань та радісних переживань дитини, які здебільшого запам'ятовуються їй на все життя. Найсприятливішим періодом для виховання гуманного ставлення до природи є дошкільне дитинство. Саме в цей період у дитини формується цілісний образ світу, виникає бажання перевірити на власному досвіді ту чи ту інформацію. Тож пошуково-дослідницька діяльність, догляд за рослинами й тваринами в живому куточку групового приміщення викликають у дітей неабиякий інтерес

 

Із  дивовижним постійно змінним світом природи дитина починає знайомитися з перших років життя. Її приваблюють шум дощу, шелест листя, яскравий метелик, що здійнявся над запашною квіткою, кумедне пухнасте кошеня і перламутрові рибки в акваріумі. Дітям подобається гуляти на подвір'ї, лазити по деревах, милуватися квітами, годувати домашніх улюбленців. А дні, коли вони разом з батьками відпочивали в лісі, гралися біля річки чи ходили вздовж берега моря, збираючи мушлі, запам'ятовуються дітям дуже надовго. Для дитини кожен прожитий день - це справжнє відкриття. Адже її оточують численні чудові перетворення, кожне з яких - таємниця. Маленький жолудь перетворюється на величезний дуб, жовта кульбаба за ніч стає пухнастою білою кулькою, неповоротка гусінь раптом злітає в небо легким витонченим метеликом. Свої запитання про навколишній світ дитина дошкільного віку не розмежовує на різні галузі знань, як-от ботаніка, зоологія, астрономія. Протягом дня її однаково можуть захоплювати як спостереження за сонцем, так і поведінка кішки.

Щоб задовольнити дитячу допитливість у пізнанні навколишнього світу, педагогу потрібні терпіння, гнучкість мислення та знання індивідуальних особливостей кожного вихованця. Когось із дітей дуже цікавлять комахи, інших - як утворився пісок. Одні захоплюються зоряним небом, інші - світом рослин. Дорослий не в змозі відповісти на кожне запитання дитини. Тому його завданням є створити сприятливі умови та організувати в дошкільному закладі середовище для самостійного пізнання дитиною світу.

Передусім, варто надати дітям свободу для дослідження середовища, що їх оточує. Усі предмети в розвивальному осередку мають бути доступні дитині, аби вона могла вільно брати їх до рук, обстежувати за допомогою органів чуття, маніпулювати ними без допомоги дорослих. Обмеження у вільній діяльності дитини слід мінімізувати, а всі прохання висловлювати чітко й послідовно.

 

Облаштування природного центру розвивального середовища

Важливою складовою розвивального середовища дошкільного закладу є спеціальні дидактичні матеріали та посібники. Оскільки таких матеріалів має бути багато, щоб задовольнити індивідуальні потреби кожної дитини, середовище доцільно розділяти на окремі центри розвитку. Це дає змогу підтримувати порядок у груповому приміщенні та спостерігати, яке заняття обирає кожна дитина. Спеціально підготовлені дидактичні матеріали центрів розвитку дають змогу кожній дитині сприймати нову інформацію, закріплювати набуті навички за допомогою різних органів чуття. Центри розвитку мають бути облаштовані в такий спосіб, щоб кожна дитина могла діяти самостійно та поступово звільнялася від опіки дорослого. Щоб підтримувати інтерес дітей до дидактичних матеріалів, їх необхідно періодично оновлювати протягом року.

Природний центр доцільно розмістити вздовж вільної стіни, на якій можна повісити календар природи, яскраві плакати та географічні карти тощо. Розглянемо основні складові наповнення природного центру.

Під час підготовки дидактичних матеріалів для самостійної діяльності дітей особливу увагу слід приділяти комплектності. Адже лише за умови наявності повного набору необхідних предметів, картинок, карток дидактичні матеріали сприятимуть розвитку дитячої самостійності. Якщо ж хоча б одного складника з набору не вистачатиме, дитина змушена буде звернутися за допомогою до дорослого.

Якщо діти часто потребують допомоги дорослого у процесі роботи, це свідчить про те, що розвивальне середовище облаштоване не зовсім правильно.

Картинок у наборі має бути небагато, щоб підтримувати порядок і «не лякати» дітей об'ємом.

Так, для дітей молодшого дошкільного віку картинок або предметів у дидактичному матеріалі має бути 5-6 штук. Для дітей старшого дошкільного віку кількісний склад картинок або предметів у дидактичному матеріалі для самостійної діяльності збільшують та відповідно ускладнюють комплектність.

Красиво оформлений живий куточок є окрасою групової кімнати, сприяє естетичному вихованню дітей. Це ніби міні-лабораторія, де діти мають змогу щодня спостерігати за рослинами і тваринами. Коли дитина розуміє, що тварина потребує її уваги й піклування, а тендітна рослина засохне, якщо її не полити, вона стає іншою. Між нею та живим створінням зароджується таємничий зв'язок, який спонукає дитину діяти, навіть без втручання й допомоги дорослого. У такий спосіб дошкільники набувають більшої самостійності. Вони привчаються доглядати за тваринами та ладити з ними — не забувають щодня поїти й годувати тварин у однаковий час, утримувати клітки в чистоті та порядку.

Важливо пояснювати дітям, що тварина — не іграшка, а жива істота. Її життя залежить від того, кому вона належить.

Слід привчати дітей також до регулярного догляду за кімнатними рослинами в живому куточку. Адже кімнатні рослини мають оздоровче значення, поліпшують мікроклімат у груповій кімнаті, нейтралізують шкідливі впливи, сприяють створенню позитивної енергетики в дитячому колективі. До того ж будь-яка діяльність у живому куточку дарує дітям винятково позитивні емоції.

Кімнатні рослини для розміщення в живому куточку слід добирати не надто вибагливі щодо умов утримання та догляду. Добре, якщо вони матимуть незвичайну форму листя, стовбура, стебел, привабливі квіти тощо, чим привертатимуть увагу дітей та викликатимуть інтерес. Дуже важливо розповідати дітям про місця походження тих чи тих рослин, способи їх живлення, спонукати до старанного догляду за рослинами.

Цікавою й корисною формою роботи в живому куточку є залучення дошкільників до систематичних спостережень та порівнянь. Тому з появою, скажімо, нового листочка, бутона, квітки на рослині, що «мешкає» в живому куточку, варто запропонувати дітям замалювати з натури. Через деякий час порівняти рослину з малюнками і обговорити разом, які зміни відбулися. Така робота стимулює спостережливість, уважність до деталей, сприяє формуванню в дітей сенсорних еталонів.

Дидактичні ігри з кімнатними рослинами доцільно використовувати під час ознайомлення дошкільників з величинами: широкий–вузький, великий–маленький (листя фуксії, традесканції); високий–низький (примула й бальзамін); кількістю (стебел, квіток); формою (довга, кругла) тощо.

А ще дітям неабияк подобається знаходити й розглядати на сторінках книжок зображення рослин і тварин, які є в їхньому живому куточку чи на подвір'ї дитячого садка. Тож варто дібрати й розмістити в природному центрі цікаві ілюстровані книжки про природу, що відповідають певним вимогам, зокрема:

  • в містять достовірні відомості про природні явища та об'єкти;
  • розкривають зв'язки й взаємозалежності між явищами природи у доступній дітям формі;
  • містять виразні, реалістичні, високохудожні ілюстрації. 

 

Занадто яскраві ілюстрації у книжках спочатку приваблюють, а потім стомлюють дітей. А надмірна декоративність малюнків може зашкодити їх пізнавальній цінності. Скажімо, зображення яскраво-червоної корови викликає подив та навіть протест у маленького читача. Тож варто пропонувати книжки, ілюстрації в яких виконані у спокійних м'яких кольорах.

Важливим чинником інтелектуального розвитку дітей є їхня самостійна пошуково-дослідницька діяльність, адже всі діти за своєю природою дослідники. Проведення дошкільниками дослідів у спеціально облаштованій міні-лабораторії цінне тим, що досліди мають вагому силу переконання, сприяють максимальній активізації розумової діяльності дітей. У процесі проведення дослідів діти спостерігають, діють, мислять, вчаться самостійно робити висновки.

Для проведення лабораторного спостереження в груповій кімнаті головною умовою є якісний та кількісний підбір об'єктів для спостереження. Якісний підбір залежить від можливостей дошкільного закладу, а кількість об'єктів має бути обмежена, щоб дитяча увага не розсіювалася. Діти залюбки розчиняють, змішують, занурюють, фільтрують, з'єднують, рухають об'єкти тощо.

 

Поради щодо облаштування міні-лабораторії:

  • поруч із міні-лабораторією має бути розміщений господарський куточок, у якому зберігаються фартушки, щіточки для змітання зі столу та підлоги, ганчірки тощо;
  • обладнання й матеріали для проведення дослідів мають завжди бути в робочому стані;
  • протягом року потрібно змінювати й поповнювати міні-лабораторії новими об'єктами;

 

Проведення дослідів у міні-лабораторії сприяє вихованню в дітей стриманості, точності рухів, терпіння та уважності.

Організовуючи цю роботу, слід:

  • ураховувати вікові можливості дітей;
  • забезпечувати дітей повним комплектом необхідного обладнання для проведення дослідів чи експериментів, навчати ним користуватися;
  • навчати дошкільників презентувати результати проведення дослідів чи експериментів;
  • забезпечувати вільний доступ дітей до дидактичних матеріалів для самостійної діяльності.

 

Отже, використовуючи численні методи й прийоми для ознайомлення дошкільників зі світом природи, належно облаштовуючи розвивальні осередки в групі для самостійної пошуково-дослідницької діяльності дітей, педагог допомагає кожній дитині пізнати саму себе, зрозуміти, що все живе на планеті має час для існування, своє продовження у часі та певні особливості розвитку. Діти отримують початкові знання з географії, біології, метеорології, анатомії, екології. Крім цього, мають змогу усвідомити, що людина є не стороннім спостерігачем за природою, а її невід'ємною складовою.

 

Категорія: