Центр розвитку дитини "Гармонія"

Проколювання вух у наш час стало звичним явищем і нині вкрай рідко можна зустріти дівчинку без сережок. Діти прагнуть бути схожими на дорослих, тож зазвичай самі просять проколоти їм вуха. Батьки не заперечують, оскільки вважають, що носіння сережок ні­коли не вийде з моди, до того ж із ними їхня донька виглядатиме ще гарнішою. Звісно, бажання дитини в цій справі має вирішальне значення, позаяк змушувати робити проколювання вух у жодному разі не можна. Окрім того, батьки мають знати, як зробити цю про­цедуру максимально комфортною, безболісною та безпечною для дитини.

Які сережки обрати

Раніше побутувала думка, що перші сережки обов'язково ма­ють бути золотими чи срібними, оскільки ці метали рідше спри­чиняють запальні й алергійні реакції. Проте це не зовсім так. Зо­лоті сережки доцільно одягати дитині одразу після проколювання вух лише в тому випадку, якщо це золото високої проби. Адже у сплаві золота 585 проби майже 50% мідних і нікелевих домішок. У дитини з алергією на нікель, що характеризується сильним запа­ленням і набряком, такі сережки можуть викликати тривале нагно­єння рани. А от срібло, проникаючи в кров і лімфу, а також контак­туючи з деякими дезінфекційними розчинами, якими обробляють місця проколів і самі сережки, здатне окислюватися й чорніти. До того ж утворюється оксид срібла, який перешкоджає загоєнню рани.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Фахівці радять до повного загоєння проколе­них вух носити спеціальні сережки з платини, хірургічної сталі, імплантаційного титану або політетрафторетилену (РТFЕ - теф­лону). Ці матеріали найменш алергенні й доволі стійкі до зовніш­ніх впливів.

Слід звертати увагу й на те, щоб перші сережки дитини були невеликого розміру й легкими, без гострих елементів. Найліпше обрати «цвяшки» або невеликі півкільця, так звані підкови. Важливо, щоб застібка була міцною й сережка надійно трималася у вусі.

Після повного загоєння вух можна за бажанням змінити сереж­ки. Однак нова прикраса також не має бути переобтяжена додат­ковим оздобленням, наприклад, підвісками, великими камінцями тощо, аби не деформувати мочки вух дитини.

Де і як проколювати вуха

Найважливіша умова проколювання вух — стерильність, тому й проводити цю процедуру слід у спеціалізованому медичному цен­трі, закладі охорони здоров'я або косметологічному салоні. Батькам доцільно переконатися в безпечності обраного закладу та кваліфікованості спеціалістів; поцікавитися, чи має заклад ліцензію на про­ведення такої діяльності.

Проколювання роблять лише одноразовими голками, упаков­ку з якими розкривають безпосередньо перед процедурою у присут­ності батьків. Спеціаліст має працювати в стерильних одноразових рукавичках, а перш ніж розпочати процедуру — продезінфікувати мочки вух дитини спиртовим розчином.

Зазвичай проколюють вуха спеціальним «пістолетом», що діє швидко й майже безболісно. Перевага такого інструмента полягає в тому, що він одразу вставляє сережку у вухо, тож до подразненої ді­лянки шкіри не потрібно буде знову торкатися руками, щоб закріпи­ти прикрасу.

Утім «пістолети» для проколювання вух мають один недо­лік — видають різкий звук. Від несподіванки дитина може мимоволі смикнутися й місце проколювання зміниться. Альтернативою є од­норазові безшумні «пістолети», але проколювання вух ними коштує дорожче. Для проведення процедури проколювання вух у «пістолет» закладають спеціальні сережки-«цвяшки», які не знімають до повно­го загоєння рани. Придбати їх можна безпосередньо в косметологіч­ному салоні.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Під час проколювання вух за допомогою «піс­толета» ризик занесення інфекції мінімальний. Адже перед кож­ним застосуванням його дезінфікують. Однак, з огляду на осо­бливості конструкції цього інструмента, повної стерилізації досягти все ж неможливо. Тому за бажанням батьків можна ско­ристатися одноразовим «пістолетом».

Які наслідки проколювання вуха в біологічно активній точці

Біологічно активні (акупунктурні} точки - це точки на поверх­ні тіла, які є «проекцією» нервових закінчень відповідних тканин і органів. На тілі людини майже 700 таких точок, вплив на них вико­ристовують у рефлексотерапії.

Акупунктурні точки мають малу площу - до 0,5 мм. Спеціа­ліст визначає місцезнаходження біологічно активної зони на вусі спеціальним щупом, враховуючи больо­ву чутливість або електроопір шкіри. Для проколювання зазвичай обира­ють центр мочки вуха. Це пов'язано з тим, що вона не має хряща, і на ній зосе­реджено найменше біологічно активних точок, тож і проколювати її доволі легко.

Більшість рефлексотерапевтів ствер­джують: навіть якщо випадково проколоти вухо у біологічно активній точці, вона про­сто «закриється» та більше не реагувати­ме на вплив зовнішніх подразників. Однак відомі випадки, коли після проколювання мочки вуха в людей поліпшувався чи по­гіршувався зір, виникала сльозотеча, різь в очах тощо. Саме тому в деяких медичних центрах проколювання здійснює лікар-рефлек-сотерапевт. Він має змогу кваліфіковано визначити найліпше місце для цього.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Автор акупунктурної карти вуха видатний французький лікар Поль Ножье (Paul Nogier) був категорично проти проколювання шкіри в біологічно активних точках. Адже це може призвести до погіршення роботи різних органів людини.

Коли проколювати вуха

Серед батьків побутує думка, що в ранньому віці діти значно легше переносять проколювання вух, швидше забувають про біль і не звертають уваги на сережки, не чіпають їх руками. Однак лікарі рекомендують проколювати вуха дитині у віці старше трьох ро­ків. Передусім тому, що приблизно до 2,5-3-х років повністю фор­мується хрящова тканина та акупунктурна карта вуха. До того ж у цей період імунна система дитини вже достатньо сформована, щоб протистояти можливому проникненню в кров інфекції. Важли­во й те, що в цьому віці дитина вже усвідомлює себе як самостійну особистість і може висловити власні відчуття; їй легко пояснити, чому не можна торкатися до вух і смикати сережки. Дитині ранньо­го віку, на відміну від дошкільника, впродовж процедури складно всидіти нерухомо. А це заважає роботі фахівця й може призвести до травмування вуха.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Деякі сучасні дослідження свідчать, що про­колювання мочок вух після досягнення дитиною 11-річного віку збільшує ризик розвитку келоїдних рубців на місці проколів.

Обираючи найліпший час для проколювання вух дитині, дея­кі батьки орієнтуються й на пору року. Одні вважають найліпши­ми періодами для цього весну й осінь, оскільки влітку є ризик інфі­кування ран під час ігор у пісочниці, купання у відкритих водоймах тощо, а взимку — травмування місця проколювання під час одя­гання светрів з вузькою чи тісною горловиною, шапок тощо. Інші ж батьки переконані, що найліпше проколювати вуха дитині саме взимку, оскільки тоді ризик виникнення інфекцій мінімальний. Медики ж радять узагалі не брати до уваги пору року й проколювати вуха тоді, коли дитина цілком здорова й емоційно готова до цього.

Кому протипоказане проколювання вух

Існують випадки, коли консультація лікаря-педіатра перед про­колюванням вух є обов'язковою. Так, батькам доцільно звернутися до нього за порадою, якщо дитина має:

•    серйозні хронічні захворювання, як-от цукровий діабет;

•    захворювання крові;

•    шкірні захворювання, як-от екзема, псоріаз тощо;

•    схильність шкіри до утворення келоїдних рубців;

•    погане загоєння ран;

•    ослаблену імунну систему, наприклад, після тривалої хвороби;

•    неврологічні розлади.

У разі наявності в дитини хоча б однієї із зазначених проблем зі здоров'ям лікар-педіатр може заборонити проколювати їй вуха або порадити батькам відкласти проведення цієї процедури до того часу, поки дитина повністю одужає.

Окрім цього, фахівці не рекомендують проколювати вуха ді­тям, які дуже налякані, збуджені, опираються і плачуть. За таких умов також доцільно прийти до косметологічного салону або за­кладу охорони здоров'я іншим разом, коли дитина сама того захоче й буде морально готова. У здорових дітей, які поводяться спокійно та впевнено, і сам процес проколювання вух, і загоєння ран в місцях проколювання зазвичай проходять без жодних проблем. Утім за по­трапляння інфекції до рани можливе запалення та утворення гра­нульом — шкірних розростань, які відтак доведеться видаляти хі­рургічним способом.

Як доглядати за проколеними вуха

Рекомендації щодо догляду за проколеними вухами зазвичай надає лікар, який здійснював процедуру, безпосередньо в закладі охорони здоров'я або косметологічному салоні За потреби можна звернутися за порадою й до лікаря-педіатра особливо в разі запа­лення ран. Проте є загальні правила догляду яких мають дотри­муватися всі. Медична сестра дошкільного закладу може ознайомити з ними батьків і вихователів.

Як бачимо, проколювання вух потребує певної підготовки з боку батьків. Завдання ж медичної сестри - надати їм необхідну інфор­мацію, яка допомогла б уникнути можливих проблем зі здоров'ям ді­тей, пов'язаних із цією процедурою. Окрім того, у разі потреби чи на прохання батьків медична сестра дошкільні закладу може обро­бляти дезінфекційними розчинами мочки вух дитини під час її пере­бування в дошкільному закладі.

Пам'ятка для батьків

Як доглядати за проколеними вухами

• Перед проколюванням мочок вух необхідно помити голову дитині адже брудне волос­ся — один з чинників, що може призвести до запалення ран.

• Упродовж 4-6 тижнів після проколювання вух в жодному разі не можна знімати сере­жок, які лікар одягнув дитині під час процедури.

• Кілька тижнів після процедури волосся дитини ліпше зачісувати догори (наприклад, у хвостик}, аби зменшити ризик інфікування ран та травмувати вух. Із цією самою ме­тою одяг бажано обирати із широкою горловиною.

• Протягом періоду загоєння ран потрібно частіше змінювати напірники на подушках. Для додаткової стерилізації рекомендовано прасувати їх з обох сторін.

• Після проколювання вух доцільно на місяць обмежити купання дитини у відкритих во­доймах і басейнах загального користування, користування чужими рушниками та на­віть мобільними телефонами.

• У багатьох косметологічних салонах на місця проколювання одразу наносять медич­ний клей. У такому разі в перші дні особливого догляду за ранами дитина не потребує. Коли ж клей природним шляхом зітреться, сережки й мочки вуха доцільно щодня про­тирати дезінфекційними розчинами.

• Якщо медичний клей не нанесли, потрібно кілька разів на день (3-4 рази), а також піс­ля кожного потрапляння води на рану протирати мочки вух і сережки розчинами мірамістину, хлоргексидину, спиртовою настоянкою календули чи іншими дезінфекцій­ними розчинами, окрім спирту. Сережки при цьому прокручувати не потрібно. Варто повторювати процедуру до повного загоєння ран - як правило, це відбувається упро­довж 2-3 тижнів.

• За появи сильного почервоніння й вираженого набряку ран, утворення гною, кровоточи­вості, інших невластивих організму реакцій слід негайно звернутися до лікаря-педіатра.

Чи має право адміністрація дошкільного навчального закладу забороняти дітям носити сережки?

Нормативно-правовими актами це питання не регламентовано. Однак у кожного дошкільного закладу є свій статут та чітко визначені правила внутрішнього розпорядку, у яких можуть бути окреслені правила носіння дітьми аксесуарів і прикрас, зазначені їх дозволені форми, які є безпечними. У разі якщо такі правила чітко не визначені, адміністрація може попередити батьків, що вихователь не несе відповідальності за безпечність і цілісність прикрас, які носить дитина.

Матеріали використані з спеціалізованого журналу "Медична сестра дошкільного закладу» № 6 за 2016 рік