Що таке «оніхофагія», або Чому дитина гризе нігті

 

Гризіння нігтів є доволі поширеною шкідливою звичкою в дітей, яка не лише є негативним поведінковим проявом, а й свідчить про психологічні проблеми в дитини. Ці психологічні проблеми потребують від працівників дошкільного навчального закладу та батьків негайного реагування та копіткої праці над їх подоланням

 

 Залишати поза увагою таку шкідливу звичку в дитини, як гризін­ня нігтів, або оніхофагія, не варто, і думати, що вона сама мине, також. Адже ця шкідлива звичка має низку негативних естетичних наслідків, а також є небезпечною для здоров'я дитини. Гризіння нігтів часто супроводжується запаленням тканин навколо нігтьової пластини, внаслідок проникнення у рану патогенних мікроорганіз­мів, порушенням росту нігтя - він може ставати ламким та розша­ровуватися. Гризіння нігтів також зумовлює розвиток захворювань ротової порожнини - стоматитів, гінгівітів, пародонтозу тощо. З-під нігтьової пластини в організм дитини разом із брудом можуть потрапити яйця гельмінтів та збудники гострих кишкових інфекцій. До того ж існує ймовірність закріплення цієї звички.

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Гризіння нігтів - не лише дитяча шкідлива звичка. Доведено, що дорослі із такою шкідливою звичкою набу­вають її ще в дитинстві. У віці від трьох до шести років діти рідше гризуть нігті, однак з віком кількість таких дітей зростає. Серед підлітків кількість охо­чих погризти нігті становить близько 45%, і зазвичай це хлопчики.

 

Чинники

 

Передусім гризіння нігтів - це ознака наявності прихованого стресу в житті дитини. Відчуваючи емоційний дискомфорт, вона ми­моволі починає гризти нігті, оскільки це - найлегший спосіб швид­ко зняти напруження. При цьому оніхофагія приносить дитині фі­зичне задоволення.

Також практичні психологи вважають, що така звичка є відповід­ником смоктальному рефлексу немовляти і на підсвідомому рівні по­вертає дитину в безтурботне дитинство. Тож якщо дитина гризе нігті, то це може свідчити про неготовність дитини до дорослого життя. Часто поява звички гризти нігті збігається з початком відвідування дошкільного навчального закладу, в якому дитина відчуває підвище­ну вимогливість оточення до неї, зміну її звичного способу життя.

 

Іще однією причиною оніхофагії є примушування дитини займатися тим, чим вона не може або не хоче, тим, що в неї не виходить. Такі дії дорослих зумов­люють незадоволення собою чи відчут­тя своєї меншовартісності. Ця шкідлива звичка може бути й проявом нудьги ди­тини за відсутності цікавих занять.

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Іноді звичку гриз­ти нігті дитина може запозичити, наслідуючи однолітків та близьких дорослих.

 

Серед дослідників цієї проблеми та­кож побутує думка, що оніхофагія може бути проявом дефіциту певних вітамінів і мінералів в організмі дитини. У деяких випадках несвоєчасне підстригання нігтів змушує дитину розв'язати проблему довгих нігтів гризучи їх.

 

Діагностика та методи подолання

Відучити дитину гризти нігті - завдання нелегке. Працівники дошкільного навчального закладу та батьки мають діяти поступово й спокійно. Заборонити гризти нігті биттям по руках або криком не­можливо. На дітей не діють такі методи, і проблема лише поглиблю­ватиметься.

Передусім необхідно виявити справжню причину оніхофа­гії в дитини, поспостерігавши за нею певний час. Потім дитині слід у простій формі пояснити, чому звичка гризти нігті небезпечна й шкідлива. За потреби можна навіть підкріпити слова тематичними зображеннями чи відео.

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Інколи для досягнення мети пояснювати до­водиться кілька разів.

Розв'язання проблеми гризіння нігтів полягає в усуненні його причини. Тож наступний крок спрямований саме на це. Необхідно до­помогти дитині подолати страх і невпевненість у собі. Якщо в дитини не виходить щось, слід підбадьорити її, провести мотивувальну бесі­ду, під час якої навести приклади з власного життя щодо боротьби зі шкідливими звичками або невпевненістю, Слід відшукати дитині за­хопливе заняття, при цьому бажано виконувати його разом із нею.

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Батькам треба проводити з дитиною якнай­більше часу, розмовляти з нею, обговорювати її проблеми та впо­добання. Це свідчить про любов та підтримку батьків.

Добре спрацьовує мотивування дитини: ставимо перед дити­ною завдання позбутися шкідливої звички, а натомість пропонуємо їй реальну винагороду за роботу.

Якщо зазначені методи не допомогли позбутися звички гриз­ти нігті, використовують радикальніші. На нігті дитини наносять спеціальний придбаний в аптеці лак або крем. Зазвичай, ці засоби гіркі на смак, тому дитина, відчувши його, відмовиться гризти ніг­ті. Інколи нігті дитини намащують червоним перцем, настоями по­лину або інших гірких трав. Однак такі народні засоби варто засто­совувати обережно, оскільки невідомо, як організм дитини може зреагувати на них. Можуть виникати алергійні реакції, диспепсич­ні явища.

Інколи до співпраці долучають практичного психолога і навіть лікаря-невролога. Зокрема, практичний психолог проводить з ди­тиною мотивувальні бесіди, навчає методів самостійного знімання стресу, а також може призначати седативні лікарські препарати рос­линного походження, препарати магнію тощо.

Важливо також стежити за гігієною рук дитини, зокрема вчасно підстригати їй нігті та задирки.

Профілактика

Існують методики, спрямовані на запобігання оніхофагії. їхня мета - відволікти дитину від цієї шкідливої звички.

Якщо дитина намагається гризти нігті під час розповіді про якісь неприємні для неї події, можна взяти її за руки. Це унеможли­вить втілення бажання погризти нігті, поглибить довірливі взаєми­ни між батьками і дитиною.

Можна порадити дитині починати стискати й розтискати кула­ки щоразу, як виникає бажання гризти нігті.

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Існують спеціальні антистресові іграшки, які дитина може носити із собою, і за тривожних станів використову­вати їх.

Також можна запропонувати дитині зайнятися бісероплетін-ням, вишиванням, конструюванням тощо. Такі заняття заспокоюють дитину. Іноді позитивно впливає на дитину й звичайна гра з кон­структором, іграшкою-трансформером, пазлами тощо, виконання спільної роботи на кухні або по господарству.

Аби виключити наслідування, оточення дитини також має викорінити в себе цю шкідливу звичку.

Отже, шкідлива звичка - це не вирок на все життя. її можна позбутися, доклавши трохи зусиль. Медичній сестрі дошкільного навчального закладу варто пояснити батькам дитини, як це роби­ти правильно, а за потреби - консультувати і давати поради до того часу, поки дитина не позбудеться шкідливої звички, зокрема й оніхофагії.         

 

Матеріали використані з спеціалізованого журналу "Медична сестра дошкільного закладу" № 11 за 2016 рік

 

Категорія: