Центр розвитку дитини "Гармонія"

Нині нікого не потрібно переконувати в тому, що збереження довкілля є найгострішою, невідкладною, всеосяжною проблемою людського розвитку.

На побутовому рівні всі ми добре розуміємо, якої шкоди може завдати безвідповідальна, беззастережна й насильницька діяльність людини щодо природи.

Неконтрольовані зміни довкілля ставлять під питання саму можливість подальшого існування людини, людства, природи в теперішніх формах.

Реакцією світової спільноти на дедалі зростаючу загрозу глобальної екологічної катастрофи стала розробка концепції сталого розвитку, в основу якої покладено необхідність збереження потенціалу (біологічного, ресурсного, екологічного) планети Земля для прийдешніх поколінь за рахунок значного зменшення антропогенного тиску на природне середовище.

Нагальною потребою XXI століття стає формування такого способу життя, який був би основою для довготривалого ощадливого гармонійного розвитку людства. Науково-технічний прогрес, інноваційні технології самі по собі не можуть подолати всі загрози, що постали нині перед людством. Для цього потрібна нова філософія, нова політика, нові моральні імперативи - зобов’язання кожної людини та людства загалом. Тож ідеться про систему цінностей, складову культурного світобачення кожної людини та суспільства, яка не залежала б від економічних сплесків чи занепадів, зміни політичної влади; у якій захист і збереження природи, турбота про людину, її життя та дотримання її прав вважали б такими самими важливими, як і саме життя. Поняття «сталий розвиток» у його сучасному розумінні було сформульовано в доповіді Міжнародної комісії з навколишнього середовища та розвитку (Комісія Брундтланд) у 1987 р. Це розвиток, який забезпечує збалансоване вирішення соціально-економічних завдань, а також проблем сприятливого навколишнього середовища та природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб сучасного та наступних поколінь людства.

Офіційно ідеї сталого розвитку було проголошено на Конференції ООН з довкілля та розвитку (Саміт Землі) (Ріо-де-Жанейро, 1992). Навколишнє середовище та соціально- економічний розвиток розглядалися на цій конференції як взаємопов’язані та взаємозалежні сфери. «Порядок денний на XXI століття», прийнятий на Конференції, розглядався як програма всесвітньої співпраці. Гармонійне досягнення таких цілей, як висока якість навколишнього середовища та здорова економіка для всіх народів світу, а також задоволення потреб людей і збереження сталого розвитку протягом тривалого періоду, у цьому документі пов’язувалися якраз саме із сталим розвитком.

На Всесвітньому саміті зі сталого розвитку у 2002 р. було сформульовано чотири принципи досягнення сталого розвитку людства:

• визнання проблеми;
• колективна відповідальність та конструктивне партнерство;
• рішучість у спільних діях;
• неподільність та єдність людської гідності.

Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання щодо збалансованого розвитку, підписавши документи Конференції ООН з довкілля та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), Всесвітнього саміту зі сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002) та Конференції ООН зі збалансованого розвитку «Ріо+2о» (Ріо-де-Жанейро, 2012), а також зобов’язання щодо освіти для збалансованого розвитку, відображені у Стратегії ЄЕК ООН освіти для сталого розвитку (Вільнюс, 2005) та заключному комюніке Міжурядової конференції «Тбілісі +35: Екологічна освіта для збалансованого розвитку» (Тбілісі, 2012).

Форма освітньої діяльності спрямована на впровадження ідей, принципів і цінностей сталого розвитку в навчання та виховання з метою формування культури ощадливого й відповідального ставлення до природного та соціального оточення.

Це сучасний підхід до організації навчального процесу, який охоплює інформування членів суспільства про основні проблеми сталого розвитку, формування світогляду, що ґрунтується на засадах сталості, переорієнтацію навчання з передання знань для встановлення діалогу.

Для досягнення ефективності освіти для сталого розвитку необхідно:

• інтегрування освіти для сталого розвитку в освітньо-виховний процес дошкільного навчального закладу;
• пропагувати позитивний досвід в освіті, що сприятиме змінам у поведінці на користь сталості;
• сприяти розумінню педагогами суті глобальних, національних і місцевих екологічних проблем з акцентом на їх соціально-економічні наслідки;
• зміцнювати співпрацю та партнерство педагогів з іншими учасниками процесу (за допомогою використання інтерактивних, традиційних і просвітницьких форм роботи з батьками);
• упроваджувати нові підходи в роботу з педагогами: дискусії, круглі столи, заохочувати самоосвіту.

Методи випереджувальної освіти для сталого розвитку:

1. проблемні методи - методи засвоєння нових знань, моделювання форм роботи з дітьми;
2. розвивальне навчання - налагодження .взаємодії всіх фахівців закладу - вихователів, музичних керівників, інструктора з фізичного виховання, практичного психолога;
3. інтерактивне навчання - визначення форм, методів і прийомів роботи з дітьми та батьками;
4. проектне навчання - розробка вихователями проектів щодо навчання дошкільників збереження ресурсів.

Сталий (стійкий, усталений) розвиток - це такий розвиток, що задовольняє потреби нинішнього часу, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Поняття «сталий розвиток» виражає досить просту ідею: необхідно, з одного боку, досягти гармонії між людьми, а з іншого - між суспільством і природою, тобто в майбутньому має сформуватися соціоприродна система, яка допоможе розв’язувати сукупність суперечностей, що виникають нині, а саме між:

• природою та суспільством;
• екологією та економікою;
• усередині суспільства між окремим групами населення;
• розвинутими країнами та тими, що розвиваються;
• сучасними та майбутніми поколіннями;
• багатими та бідними;
• уже сформованими потребами людей і розумними потребами.

Тож поняття «сталий розвиток» можна розуміти як стратегію виживання й неперервного прогресу цивілізації та окремих країн в умовах збереження навколишнього середовища — насамперед біосфери.

Концепція сталого розвитку з’явилася в результаті об’єднання трьох основних поглядів - економічного, соціального та екологічного. А парадигма сталого розвитку містить вимоги до захисту довкілля, соціальної справедливості та відсутності расової й національної дискримінації.

Основні компоненти випереджувальної освіти:

1. екологічний компонент;
2. правовий компонент;
3. соціально-економічний компонент.

Основою сталого розвитку є тріада: суспільство — економіка — природа.

Соціально-моральний компонент сталого розвитку

Нині Україна має одну з найбільш ресурсозатратних економік світу. Населення Землі нині становить понад 7 мільярдів осіб. Уявіть лише: якби кожна людина у світі вела такий самий спосіб життя та споживала стільки ж природних ресурсів, як мешканці України, нам для життя були б потрібні ще дві такі планети. Тож, якщо ми продовжимо так експлуатувати Землю, наше майбутнє виявиться під загрозою.

Багато людей вірять, що ми маємо вибір і можемо змінити екологічну ситуацію. Один зі способів донести цю думку до суспільства — допомогти нашим дітям зрозуміти, що існує межа бездумної експлуатації природних ресурсів, негативного безвідповідального ставлення до себе, власного здоров’я, до інших людей, що перебувають навколо, до оточення й довкілля. Якщо вже зараз почати діяти в цьому напрямі, у нас ще є надія. І діяти необхідно не лише заради нашого спільного майбутнього, а й заради фізичного здоров’я кожного з нас.

Що важливіше: знати чи вміти діяти? Чи можна діяти, якщо не знати необхідне? Чи е користь від знань, якщо вони не проявляються в діяльності?

Ми знаємо, як потрібно ставитися одне до одного. Але чи завжди в нас вистачає часу, бажання зробити людям комплімент чи сказати добре слово?

Економічний компонент сталого розвитку

Повне перетворення ринкової системи, переоцінка економічною теорією ролі екологічного чинника в економічному розвитку, визначення нових пріоритетів, відмова від тупикових сучасних моделей економічного розвитку та споживання, поступове скорочення негативного впливу на природу техногенного типу економіки, перехід до позиції «людина як мета економічного зростання, а не його засіб».

Екологічний компонент, або чотири закони екології Б. Коммонера

Ми живемо поряд з іншими людьми. Одні нам подобаються, а інші - ні. Але ми всі пов’язані між собою. У світі навколо нас немає жодної непотрібної істоти - такої, яка не бере участі у зв’язках з іншими. Це перший закон Б. Коммонера - «Усе з усім пов’язано».

Те, що всі процеси у природному середовищі відбуваються незалежно від бажань людей (тобто є об’єктивними), як не дивно, визнавали не завжди. Закон «Природа знає краще» стверджує, що будь-які спроби втручатися у природні процеси з метою «виправлення» їх «дефектів» без урахування закономірностей розвитку та зв’язків між ланками екосистеми завершуються серйозними наслідками і для природи, і для людей.

Перші успіхи чи труднощі у використанні та перетворенні природи можуть бути оцінені лише через 10-30 років - після протікання ланцюгових реакцій. Наприклад, лісонасадженням спочатку висушують землю, а потім, навпаки, підвищують зволоженість території. Природні системи мають дуже великий «запас міцності», тож протягом тривалого часу наслідки дій людини не відчуваються і не пов’язуються зі справжньою причиною. А найчастіше - на них просто не звертають уваги.

Закон «Ніщо не дається задарма» іноді називають «законом бумеранга». Людина руйнує природу кілька десятків тисяч років. І зараз наслідки руйнування природних систему добре помітно. І, що теж є дуже важливим, чітко встановлено зв’язки між господарською діяльністю, деградацією природи та станом здоров’я людини. Отже, руйнування природи позначається на людині у вигляді зміни довкілля. Часто зміни сягають таких масштабів, що роблять проблематичними нормальне здорове подальше життя всього людства. Іншими словами, ми повинні повертати природі те, що в неї забираємо, інакше катастрофи не уникнути.

Дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою системи неперервної освіти в Україні.

Дошкільна освіта є цілісним процесом, спрямованим на:

• забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, схильностей, здібностей, індивідуальних, психічних і фізичних особливостей, культурних потреб;
• формування в дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.

Модель сталого розвитку спрямовано і на сьогодення, і на майбутнє, водночас перевага віддається прийдешнім поколінням.

Рік тому в Україні стартувала освіта для сталого розвитку для дітей дошкільного віку - напрям освіти, що покликаний допомогти у вирішенні цих проблем. Особливості її організації в дошкільному навчальному закладі зумовлено специфікою розвитку психічних процесів дошкільників, їхнім світоглядом.