Центр розвитку дитини "Гармонія"

     Загальновідомо, що перехід дитини з дошкільного віку в шкіль­ний є дуже відповідальним в її житті. А дитині, яка має пору­шення зору через хвороби, травми, вроджені порушення, набагато складніше набути психофізичних навичок, що забезпечують успішне навчання та комфортне перебування в загальноосвітньому навчаль­ному закладі. Порушення функцій зорового аналізатора в дошкіль­ному віці можуть призвести до того, що зір не виконуватиме в житті дитини орієнтувальну, пізнавальну, контролювальну роль.

     Під час практичної, ігрової, освітньої діяльності діти з пору­шеннями зору мають значні труднощі у визначенні кольору, фор­ми, величини, просторового розташування предметів, оволодінні практичними графічними навичками. Через недоліки зорового сприйняття формуються нечіткі образи, що негативно впливає на розумові процеси. У слабозорих дітей знижені темп роботи, якість виконання завдань, що є наслідком хронічної перевтоми очей.

Причини погіршення зору у дітей

     Більшість дітей народжується з нормальним зором, однак може трапитися, що зір у дитини вже до початку навчання в школі може погіршитися. Спричинити погіршення зору можуть:

• надмірні стреси;
• незбалансоване харчування;
• надмірне користування комп'ютером (планшетом, ноутбуком) або тривалий перегляд телевізора;
• зростання навантаження під час підготовки до вступу до школи.

     Окрім того, надмірне навантаження на зоровий аналізатор під час освітньої діяльності може бути причиною перевтоми очей. Вона негативно впливає не лише на функції зорового аналізатора, а й на організм дитини в цілому. Не виявлена вчасно перевтома очей у дитини може призвести до погіршення зору.

Про втому очей у дитини можуть свідчити:

• скарги на різь та біль в очах;
• відчуття стороннього тіла в оці;
• сльозотеча;
• погіршення зору;
• почервоніння повік.

     Американський лікар-офтальмолог Вільям Бейте зазначав, що коли око дивиться на незнайомий предмет, як-то картки, схеми, фігури, воно напружується. Саме від такого напруження може виника­ти короткозорість, хоча за інших обставин зір може бути нормальним. | Якщо напруження постійне й тривале, дитина поступово стає корот­козорою вже не тимчасово, а назавжди.

     Через напруженість, спричинену зусиллями для читання, ма­лювання, розглядання картинок, тобто через зусилля бачити в най­ближчій точці, виникає загроза розвитку далекозорості.

     Більшість батьків вважає, що добре підготовлена до навчання в школі дитина має вміти читати, але здобуття навичок читання - це найпоширеніше зорове навантаження. Очі під час читання швидко рухаються з невеликою амплітудою вздовж рядка і з ще меншою - по вертикалі. М'язи очей, що рухають око з боку в бік, навантажені до­статньою мірою, а ті, що рухають його вгору та вниз, відчувають дефі­цит руху. Так, одні м'язи перебувають в інертному стані, а інші швидко стомлюються. Окрім того, під час читання очі весь час сфокусовані на одну й ту саму відстань. Щоб усунути описані розбіжності, можна скористатися поданими  правилами.

Правила роботи з книгою за Бейтсом

1. Тримати книгу нижче від підборіддя, не піднімати повіки. Верхнє повіко має бути завжди опущене й розслаблене.
2. Частіше кліпати очима під час читання. Робити одне-два кліпання на кожному рядкові тексту, на розділових знаках і в кінці рядка.
3. Відривати погляд від книжки після читання одного-двох рядків та протягом двох секунд диви­тися на якийсь об'єкт удалині.
4. Під час роботи з книжкою плавно рухати нею або головою так, щоб відстань між очима і сто­рінкою змінювалася час від часу.
5. Не читати на сонці.
6. Сперти голову на щось, щоб вона була дещо піднятою, якщо читати лежачи на спині.
7. Книгу тримати на такій відстані, на якій шрифт видно найліпше.
8. Не надто схиляти вперед голову і тіло, якщо читати сидячи.
9. Розслабляти під час читання м'язи рук і плечей.
10. Не читати, якщо дитина хвора, схвильована, стомлена. Приступати до читання, якщо вона добре розслаблена.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Хронічна перевтома зорового аналізатора у дитини часто стає причиною неусвідомленого негативного ставлення до навчання.

     Батьки мають приділяти особливу увагу питанню зорової працездатності дитини та контролювати її зорове навантажен­ня (див. Додаток 2). Можливо, варто відмовитися від якихось до­даткових занять, обмежити перегляд телевізора та користування комп'ютером, іншими електронними пристроями з екранами. Ди­тину слід навчити розслабляти м'язи очей усіма можливими спо­собами. До того ж запобігти перевтомленню очей допоможуть нормальний психологічний клімат у сім'ї, відсутність стресових си­туацій, емоційна підтримка, заняття фізкультурою та спортом, а та­кож вправи для очей.

Вправи на розслаблення за методом Бейтса

     Батькам та педагогам дошкільних навчальних закладів слід знати, що позитивного результату під час підготовки до навчання в школі можна досягти, застосовуючи спеціальні профілактичні ме­тоди, які враховують психофізичні особливості дітей.

     У перехідний період, коли ігрова діяльність змінюється на на­вчальну, завдання батьків - навчити дитину розслабляти очі й під­тримувати це розслаблення навіть за психічного напруження. Перш за все слід з'ясувати, яким чином це напруження впливає на зір, і лише потім проводити спеціальну роботу в домашніх умовах. Щоб зняти зорове напруження у дитини, можна навчити її вправам на роз­слаблення за методом Бейтса. До них належать соляризація та пальмінг. Деякі із вправ, запропонованих Вільямом Бейтсом, мають багато спільного із методами, що використовують у сучасній офтальмології.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

       для батьків за появи ознак зорової втоми у дитини

1. Зверніться до дитячого лікаря-офтальмолога для обстеження очей і зору.
2. Виконуйте всі рекомендації дитячого лікаря-офтальмолога.
3. Обстежте дитину в лікаря-педіатра та невропатолога, аби виключити інші чинники втоми.
4. Забезпечте дитині зручне робоче місце та правильне його освітлення.
5. Стежте, аби дитина прямо сиділа за столом.
6. Упорядкуйте режим зорової роботи дитини: 15-20 хв. занять, 15 хв. відпочинку.
7. Пам'ятайте, що 15 хв. відпочинку слід витрачати не на перегляд телевізора або гру на комп'ютері.

Матеріали використані з «Спеціалізованого журналу медична сестра дошкільного закладу» № 1 за 2015 рік