Центр розвитку дитини "Гармонія"

Цінності, які формуються сьогодні

 

Надскладні умови, у яких уже третій рік поспіль Україна, зумовлюють потребу в тому, що є найбільш значущим у житті кожного громадянина. Що визначає його ставлення до війни, до свого громадянського і професійного обов′язку, історії, культури, мови, до самого себе? Які цінності є визначальними для кожного з нас і нації загалом?

Сьогодні ми змушені відстоювати такі беззаперечні, вічні й абсолютні цінності як МИР і ЖИТТЯ, маємо обирати цінності, які є джерелом мотивації, життєвою опорою, забезпечують суспільний прогрес і перемогу в умовах війни та в майбутньому – у період відродження України.

Ідеться про загальнолюдські, суспільні – національні, громадянські цінності як певну оновлену ціннісну систему, яку зараз виробляє українське суспільство, а отже, кожен із нас. Саме на засадах цієї системи як культурного коду української нації формуються особистісні цінності сучасних українців, зокрема наймолодших.

Головні цінності дошкільної освіти

 

Здійснити переосмислення цінностей освітнього процесу важливо і закладам дошкільної освіти. Адже в ЗДО, як і в сім′ї, дитина проживає важливу частину свого життя, тут відбувається її соціалізація, формування ціннісних орієнтирів.

Та необхідність переосмислення й оновлення жодним чином не заперечує беззастережного визнання пріоритетності загальнолюдських цінностей, головними серед яких є сама людина та її життя.

Для закладів дошкільної освіти відповідність загальнолюдським цінностям означає насамперед  дитиноцентрованість, тобто визнання прав і свобод кожної дитини.

Права та свободи дітей визначені в Конвенції ООН про права дитини та Законі України «Про охорону дитинства» і лежать в основі цінностей дошкільної освіти.

 

Цінності дошкільної освіти:

• визнання самоцінності дошкільного дитинства, його потенціалу та особливої ролі в розвитку особистості;
• забезпечення щасливого проживання дитиною дошкільного дитинства як передумови її повноцінного розвитку та самореалізації в житті;
• повага до дитини, особливостей її розвитку та індивідуального досвіду;
• зміцнення фізичного, психічного та соціального здоров′я тощо.

За Базовим компонентом дошкільної освіти (2021)

 

Ситуація війни змусила освітні заклади різних рівнів поставити на перше місце психологічний стан дітей і спрямувати свої зусилля на досягнення можливого в конкретних умовах стану їх психологічного благополуччя. Зокрема про це свідчить низка документів, розроблених МОН України, і численні заходи, спрямовані на психологічний супровід і психологічну підтримку учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану.

Такий досвід уважного ставлення до психологічних аспектів організації освітнього процесу, усвідомлення і врахування стану емоційного напруження, у якому можуть перебувати його учасники, має стати нормою, а не тимчасовим заходом.

Важливо визнати психологічне благополуччя дитини базовим у системі цінностей дошкільної освіти і розглядати його як важливий критерій оцінювання її якості.

 

Психологічне благополуччя дитини

 

Сучасне ставлення до благополуччя як до визначальної характеристики якості життя є підставою розглядати психологічне благополуччя дитини як цінність. Автором поняття «психологічне благополуччя» є американський соціолог Норман Бредберн. Він визначив його як суб′єктивне відчуття щастя і загальної задоволеності життям.

Орієнтованість на щастя дитини – одна з цінностей дошкільної освіти. Так, у БКДО зазначено, що щасливе проживання дошкільного дитинства є передумовою повноцінного розвитку дитини та її подальшої самореалізації в житті. Тож варто розглядати якість освітнього процесу в закладах дошкільної освіти крізь призму загального показника психологічного благополуччя дитини.

Психологічне благополуччя пов′язане з базовими цінностями і потребами. Воно є елементом психічного здоров′я, залежить від психофізіологічного стану людини і супроводжується сприятливим емоційним фоном.

 

Якщо задоволеність життям у дорослого досягається балансом позитивних і негативних аспектів, то дитині для нормального розвитку необхідне стабільне домінування позитивних емоційних станів, відчуття безпеки і базової довіри до світу, яке виникає в ранньому дитинстві й закріплюється в дошкільному віці.

Джерелом позитивних емоційних станів дитини – безпеки, довіри, задоволення, радості, щастя – є сприятливі взаємини з іншими людьми: батьками, членами родини, педагогами, близькими дорослими, однолітками.

Стан психологічного благополуччя є динамічною характеристикою, його не можна досягти раз і назавжди, як в родині, так і в ЗДО.

 

Ціннісне ставлення до дитини

 

Психологічне благополуччя – стан психічної та психофізіологічної рівноваги, що характеризується відсутністю негативних переживань, станів та їх наслідків. Тому важливим є стійкий прояв дорослими позитивного емоційного ставлення до дитини у формі доброзичливої уваги, зацікавленості її життям, поточними проблемами, причому на рівні не лише очевидних фактів та ситуацій, а й обставин внутрішнього життя.

Переживання психологічного благополуччя відбувається в реальний момент часу і є віддзеркаленням, своєрідним зрізом того, як дитина суб′єктивно проживає ту чи іншу життєву ситуацію, як задовольняються її актуальні потреби.

У кризових ситуаціях дитині необхідна надійна психологічна підтримка. Тож, окрім забезпечення емоційної близькості (яка потрібна малечі), педагог має також бути уважним до її ситуативних станів, нехарактерних реакцій, своєчасно надавати першу психологічну допомогу, використовуючи рекомендовані спеціалістами прийоми для врівноваження психіки дитини.

Важливо сприяти позитивному сприйняттю дітьми свого життя, попри ті негаразди, які в ньому можуть траплятися, а також позитивній соціалізації. Дитина має усвідомлювати власну гідність і значущість, відчувати себе визнаною і прийнятою як дорослими  - батьками й педагогами, так і однолітками, перебувати з ними в доброзичливих взаєминах, безконфліктній взаємодії.

Благополучною є та дитина, яка може бути собою, відчуває, що її приймають такою, якою вона є, і вільно та невимушено проявляє себе, свої бажання, інтереси, здібності – свою унікальність.

Психологічне благополуччя проживається як стан активності, у якому дитина проявляє свою суб′єктивність, самостійність, автономність, здатність впливати на середовище.

Не менш важливим є формування в дитини внутрішнього ресурсу, з якого вона може черпати сили, відтворювати оптимістичні уявлення про світ, людей і саму себе, з допомогою якого вона зможе розрізняти добро і зло, красу і потворність, істинне і хибне. Таким внутрішнім ресурсом для малечі має стати світ її ціннісних орієнтирів, формування яких започатковується в дошкільному дитинстві.

Реалізація дорослими ціннісного ставлення до дитини, визнання пріоритетності її психологічного благополуччя і його повсякчасне забезпечення є засадничим принципом створення ціннісно орієнтованого освітнього середовища.

 

Психологічний клімат у ціннісно орієнтованому освітньому середовищі

 

Створення сприятливого психологічного клімату в освітньому середовищі ЗДО безпосередньо залежить від ціннісних орієнтирів, які транслює адміністрація закладу, які обирає і якими керується педагогічний колектив. Нагадаємо, що ціннісні орієнтири – це вибіркове ставлення людини до сукупності матеріальних і духовних благ та ідеалів. Ціннісні орієнтири педагогів проявляються в їхніх переконаннях, моральних і професійних принципах , інтересів, мотивах освітньої діяльності.

Психологічний клімат у будь-якій спільноті, по суті, втіленням загальнолюдських цінностей її членів. Адже і надання першої психологічної допомоги – це передусім суто людська підтримка на основі природної здатності проявляти співчуття.

Такі найвищі людські якості, як любов, доброта, чесність, гідність, людяність, милосердя, щирість, будучи ціннісними орієнтирами , впливають на характер взаємин, ставлення до себе та інших, до спільної справи, світу загалом.

Якщо освітнє середовище створене і функціонує на засадах загальнолюдських цінностей і вони проявляються в різних формах взаємодії, успішне виховання і формування в дітей відповідних особистісних якостей стає можливим. Це пов′язано з тим, що в досвіді дітей є реальні практичні приклади їх прояву в спілкуванні, взаєминах, ставленні дорослих одне до одного  і безпосередньо до них самих.

Якщо ж дитина не відчуває до себе щирого інтересу і чуйного ставлення, то завдяки бесідам морально-етичного змісту, читанню художніх творів вона, ймовірно, матиме певні уявлення про такі якості як людяність, доброзичливість, щирість, милосердя, проте ніколи не розпізнає, не відчує ситуацій, у яких вона могла б проявити ці якості, не знатиме, які слова варто сказати іншому, як можна вчинити. Бо коли вона сама цього потребувала, потрібні їй слова не були сказані, а дії не були зроблені. Дорослі не допомогли їй вгамувати душевний біль, пережити страх, сум тощо.

Діти тільки тоді знають, як на практиці проявляти людяність та щирість до іншого, коли ці якості були проявлені безпосередньо до них самих.

Ознакою сприятливого психологічного клімату є відчуття кожною дитиною захищеності. Виникнення цього відчуття досягається емоційною близькістю з вихователями групи. Емоційна близькість виникає, коли діти бачать доброзичливу увагу й щирий інтерес до себе, відчувають, що їх люблять і приймають, що вони цінні та значущі і що про них піклуються.

Щоб діти відчували емоційну довіру до вихователів, ті мають докласти чимало зусиль, спрямованих на те, щоб кожна дитина, її емоційний стан не залишилися непоміченими. Емоційна довіра виникає, коли дитина відчуває, що її чують і бачать, а її емоційні потреби задовольняються. Коли, скажімо, вихователька зрозуміє, що за відмовою дитини брати участь у спільних справах стоїть не просте вередування, а певне емоційне переживання, можливо, потреба усамітнитися. І такій дитині варто надавати емоційну підтримку замість поверхового коментаря чи зауваження. Емоційний зв′язок потребує сприйнятливості та чуйності педагогів і ґрунтується на емоційно-ціннісному ставленні до вихованців.

Коли дорослі – педагоги, батьки – чутливі до емоційних потреб малюка, він відчуває повагу й доброзичливе ставлення до себе, відчуває, що його розуміють, люблять, йому співпереживають, а сам він захищений. Проявляючи ціннісне ставлення до дитини, дорослі отримують не тільки таке саме ставлення і до себе, а й прояв поваги до того, що є цінним для них поза взаєминами з дитиною. Це відбувається завдяки розвитку її сприйнятливості до того, що транслює емоційно близький дорослий.

Малюкові, якого виховують емоційно холодні батьки, вихователька має прагнути компенсувати відчуття емоційної близькості зі значущим дорослим, якого йому бракує. Для цього достатньо бути ще уважнішою до такої дитини, дарувати їй тепло і підтримку словом, поглядом, дотиком. Можливо, саме любов виховательки зігріватиме сердечко дитини і нині, й потім, у дорослому житті, адже кожній людині важливо відчувати в дитинстві, що вона цінна, що її люблять і піклуються про неї.

Завдяки емоційно-психологічним зв′язкам з дорослим дитина переживає емоційне благополуччя і стає чутливою до його виховних впливів. У такий спосіб стає можливим ціннісно орієнтоване виховання, залучення дітей до загальнолюдських, національних цінностей.

 

Залучення дітей до емоційної підтримки одне одного

 

В освітньому середовищі, у якому створено сприятливий психологічний клімат і панують щирі емоційні зв′язки між педагогами і вихованцями, є необхідні умови для формування таких самих зв′язків між дітьми.

Надзвичайно важливо вчити малечу правильно поводитися зі своїми емоціями. Із самого початку вихователька дає дошкільнятам зрозуміти, що переживати різні емоції – природно і нормально, але важливо навчитися розрізняти і розпізнавати їх. Діти мають знати, що коли вони почуваються незатишно, коли їм сумно, страшно, треба звернутися по допомогу. Значно краще називати емоцію, яку переживаєш, і розповісти про неї, ніж заражати її негативним впливом інших.

Варто розповісти дітям про те, що коли зізнатися, через що переживаєш, у який спосіб поділитися своїм станом, наприклад, намалювати емоцію, можна значно поліпшити своє самопочуття. Адже це дуже природний для людей спосіб заспокоюватися – перебувати поряд, розмовляти з тими, хто тобі близький.

Не менш важливо вчити дітей бути уважними до людей поряд, розрізняти їхні емоції за виразом обличчя, іншими невербальними проявами за допомогою відповідних слів («Ти не один», «Я з тобою», «Ми – разом», «Я тебе розумію, я б теж переживав», «Я розумію тебе. Зі мною таке було. Мені теж було прикро») і дій (обійняти, поплескати по плечу, потримати за руку) допомагати впоратися з їхніми негативними емоціями.

 

Прийоми залучення дітей до емоційної підтримки одне одного

 

• «Аби підтримати Оленку (Іванка, Сергійка…) подивимося на неї(нього) з любов′ю і через погляд передамо своє співчуття».
• «Обіймемо Іру (Лесика, Даринку…) – нехай вона (він) відчує, що ми розуміємо її (його) переживання».
• «Спробуємо передати своє добре ставлення словами: «Ми хочемо з тобою гратися», «Я хочу, щоб тобі було добре», «Ми хочемо тобі допомогти», «Я хочу тебе заспокоїти», «Я дуже хочу, щоб ти усміхнувся (усміхнулася)».
• «Намалюймо всі разом малюнок для Ромчика (Катрусі) і поаруймо йому (їй). Сподіваюся, це його (її) втішить».

Після виконання будь-якої з наведених практик варто звернутися до дитини, яку намагалися розрадити:

• «Ми хотіли тобі допомогти. Тобі стало краще?».

У випадку, коли дитина не може дати словесну відповідь, можна використати невербальний спосіб:

• «Якщо тобі краще, дай мені про це знати: доторкнися до моєї руки (розкрий долоньку, поклади свою руку на мою).

Оточити увагою, бути поруч, сприяти виникненню відчуття емоційної спільності, зв′язку між дитиною і її «групою підтримки», дати малечі відчути, що інші сприймають її емоцію, допомогти її прожити і вийти з негативного стану – усе це складники природного процесу надання й отримання емоційної допомоги в освітньому середовищі, де головною цінністю є психологічне благополуччя дитини.

 

 Освітнє середовище, орієнтоване на національні цінності

 

Щоб виховати дитину на національних цінностях, вони мають об′єктивно існувати в середовищі, у якому вона зростає. У ранньому та дошкільному дитинстві найбільший вплив на малюка має мікросередовище – освітнє середовище ЗДО чи простір сімейного виховання.

Традиційно до національних цінностей належать: патріотизм, почуття національної гідності, історична пам′ять, повага до державних символів, єдність поколінь на основі віри в національну ідею, любов до національної культури, мови, звичаїв та обрядів, природи рідної землі. У Законі України  «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності» (2023) окреслено базові національні цінності українців: соборність, самобутність, воля, гідність.

Формування в дітей емоційно-ціннісного ставлення до національних цінностей підпорядковується спільному алгоритму. Розглянемо його на прикладі формування ціннісного ставлення до української національної культури.

Спершу в оформленні інтер′єру ЗДО, наповненні дитячих осередків  вона має бути яскраво і виразно представлена предметами побуту, одягу, витворами мистецтва тощо.

Наступним завданням є формування в дітей уявлень, знань про українську національну культуру шляхом читання творів українських письменників, розповідання українських народних казок, ознайомлення малечі з історією України, народними ремеслами, звичаями та традиціями тощо, що передбачає обов′язковість емоційно-чуттєвого компонента.

Такий підхід сприятиме виникненню в дітей емоційно-ціннісного ставлення у формі інтересу, бажання дізнаватися більше, наслідувати, берегти, емоцій радості та захоплення, відчуття спільності з українським народом, гордості, поваги і любові до всього, що втілює національну культуру.

При цьому необхідно враховувати те, що у формуванні власного вибіркового ставлення до української національної культури дитина орієнтуватиметься на ставлення педагогів і батьків, яке вона «зчитуватиме» з їхніх слів та дій. Тому надважливо, щоб різні взірці такого ставлення не вступали в суперечність.

Пам′ятаймо: дитина засвоює не формально проголошений взірець, а той, який дорослий реалізує в своєму житті.

Такий алгоритм і механізм формування ціннісних орієнтирів визначає засадничий принцип створення ціннісного орієнтованого середовища: система цінностей та індивідуальних ціннісних орієнтирів педагога як творця освітнього середовища ЗДО і транслятора виховних освітніх цінностей не має суперечити національним і загальнолюдським цінностям, згідно з якими ми прагнемо виховувати дітей, що задекларовано в Державному стандарті дошкільної освіти та передбачено освітніми програмами ЗДО.

Утвердження ціннісного підходу до організації освітнього процесу в ЗДО спрямовує увагу педагогів на саму дитину, її психологічне благополуччя, основою якого є зв′язки, стосунки, взаємодії, які задовольняють її емоційні потреби в увазі, прийнятті, любові.

Ціннісний підхід актуалізує індивідуальну систему ціннісних орієнтирів педагогів, питомим складником яких є національні та громадянські, а також дитиноцентровані освітні цінності.

 

Підготувала: Христина Алпеєва, вихователь-методист

Використані джерела: журнал «Дошкільне виховання» №11/2023