Вплив солі та цукру на здоров'я дитини

 

   Формування правильних харчових звичок у дитини - запорука здоров'я у дорослому віці. Зокрема, це стосується таких найпоширеніших продуктів харчування, як сіль та цукор. Скільки дитина їх потребує щодня і в якому вигляді? Коли починати досолювати та підсолоджувати їжу дитини й чи взагалі варто це робити? Відповіді на ці питання дає Людмила Романюк - терапевт, кардіолог, дієтолог, м. Київ.

 

Сіль та цукор - продукти харчування, до вживання яких слід під­водити з обережністю. З одного боку, вони необхідні організму лю­дини, позаяк беруть участь у багатьох важливих процесах життєдіяль­ності. З іншого — у культурі харчування українців поширена прикра тенденція вживати забагато солодкого та пересолювати страви. їжа, яку більшість вважає нормальною на смак, пересолена й пересолодже­на вдвічі-втричі, з огляду на фізіологічні потреби організму. Проте діти змалку звикають до таких смаків і зберігають цю харчову звичку про­тягом життя1, а з віком навіть збільшують кількість уживаних солі та цукру, бо смакові рецептори стають менш чутливими.

Відтак постає важливе запитання: як забезпечити дитячому ор­ганізму користь, яку несуть сіль та цукор, і при цьому не нашкодити здоров'ю?

Найперша загальна порада для дорослих - завжди бути по­міркованими у застосуванні цих продуктів харчування і привчати до цього дитину. Наприклад, солити та солодити страви менше, ніж здається достатнім; обмежити вживання пересолених та занадто со­лодких шкідливих перекусів, як-от чіпси, солоні горішки, цукерки, шоколадні батончики тощо.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Солодити й солити їжу потрібно дуже обережно, якщо дитина має спадкову схильність до захворювань на кшталт цукрового діабету, ожиріння, гіпертензії тощо.

Розглянемо докладніше, як впливають сіль та цукор на здоров'я дитини, а також в якій кількості і в які страви їх слід додавати.

Сіль - незамінний елемент життєзабезпечення організму

Харчова кухонна сіль (хлорид натрію, далі – сіль) є однією з не­обхідних складових харчування людей будь-якого віку. Це обумовле­но її хімічним складом, адже:

  • натрій бере участь у життєзабезпеченні всіх клітин орга­нізму;
  • плазма крові та тканини організму містять натрій і хлор;
  • натрій бере участь у водно-сольовому обміні та регуляції кислотно-лужної рівноваги, регуляції осмотичного тиску в клітинах, тканинах і крові;
  • натрій та хлор забезпечують баланс рідини і сприяють збе­реженню важливих параметрів крові та клітин, що запобі­гає зневодненню;
  • іони натрію необхідні для нормального функціонування нервової системи, зокрема у передачі нервових імпульсів і скорочення м'язів

Окрім того, сіль наявна у шлунковому соці - вона сприяє пере­травленню їжі, активізує роботу підшлункової залози, частково нейтра­лізує мікроби, що потрапляють до шлунково-кишкового тракту.

Норма солі, необхідна для повноцінної роботи організму, зміню­ється від народження протягом зростання дитини. Так, здоровому новонародженому достатньо натрію, що міститься в грудному мате­ринському молоці. Під час введення в раціон дитини прикорму (каш, овочевих і фруктових пюре, кисломолочних продуктів тощо) натрій та хлор надходять в організм дитини в достатній кількості з нових продуктів. Достатньо солі є і в готових харчових сумішах, призначе­них для дітей віком 9-10 місяців.

Що старша дитина, то більше різних продуктів харчування вона споживає, зокрема і таких, що у природному стані містять сіль в до­статній для організму кількості (наприклад, м'ясо, риба, кисломолоч­ний сир, овочі, фрукти). Разом із тим, дитина, дорослішаючи, усе біль­ше долучається до загального родинного меню. Відтак у її раціоні збільшується кількість страв, які дорослі солять, керуючись власними смаковими відчуттями. І батькам необхідно пильно стежити, аби ми­мохіть не привчити дитину до надмірного споживання солі.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Смакові рецептори, що сприймають сіль, у ди­тини починають розвиватися лише тоді, коли батьки починають підсолювати її їжу. Зауважимо, що починати солити їжу дитини ліпше після того, як їй виповниться рік, і ще раз нагадаємо, що сіль є майже в усіх продуктах нашого харчування. Це треба врахо­вувати, підсолюючи страви, які їстиме дитина.

Чимало людей замість звичайної солі віддають перевагу вико­ристанню морської харчової солі, яка і справді корисна, адже містить більше необхідних людині макро- та мікроелементів. Утім, зви­чайно, вживання морської солі так само потребує міри.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У харчуванні дітей до одного року морську сіль не використовують.

Деякі фахівці радять використовувати в харчуванні йодовану сіль, оскільки більшість території нашої країни — йододефіцитні ре­гіони. За нестачі йоду в продуктах харчування та воді вживання йо­дованої солі забезпечує профілактику йододефіциту в організмі дитини та дорослого, стимулює захисні сили організму.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Чимало лікарів (зокрема ендокринологів) ви­словлюються проти постійного вживання йодованої солі й за­кликають до обережності. Насамперед необхідно враховувати до­зування йоду в солі, адже надлишок йоду в організмі (особливо дитячому) так само шкідливий, як і нестача, і веде до серйозних захворювань. Тож при застосуванні йодованої солі треба зважати на індивідуальний стан членів родини.

Утім зазначимо, що йод - летка речовина, він випаровується із солі через 3-4 місяці. Відтак її можна використовувати як звичайну сіль. Також більша частина йоду випаровується із солі при нагріванні.

Чи застосовувати морську чи йодовану сіль у раціоні дити­ни - батьки мають вирішувати, орієнтуючись на рекомендації ліка-ря-педіатра. Адже лише так можливо визначити, чи не зашкодять ці продукти харчування дитині з огляду на її індивідуальні особли­вості — насамперед спадкову схильність до певних захворювань (за-.хворювання нирок, гіпертензія тощо).

Цукор - джерело енергії для організму

Цукром у побуті називають цу­крозу - вуглевод, що його містять цукровмісні рослини (цукровий буряк, цукрова тростина тощо), - а також білу сипучу речовину, яку видобувають із цих рослин. Цукор є важливим про­дуктом харчування: він активізує кро­вообіг у головному та спинному мозку, бере участь у налагодженні роботи пе­чінки та селезінки, викликає підвищен­ня у крові рівня глюкози - «пального», необхідного для роботи клітин, орга­нів, м'язів людського тіла.

Відомо, що діти дуже рухливі, тож зазвичай витрачають набага­то більше енергії, ніж дорослі, а відтак потребують її відновлення. Цукор добре відновлює енергію, проте не варто забувати, що солод­ке для дітей — це ще й неабияке смакове задоволення. Діти зазвичай легко звикають і мають сильний потяг до солодких продуктів. Саме тому батькам слід бути дуже обережними, вводячи солодке в раціон дитини.

Із грудним молоком немовля засвоює перший цукор - лактозу, якої дитині цілком достатньо. Натомість, коли настає час прикорму, деякі жінки одразу ж починають підсолоджувати його. Цього роби­ти не можна, адже це зумовлює формування в дитини неправильної харчової звички.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Більшість лікарів-педіатрів рекоменду­ють починати прикорм з овочевих пюре, а не із фруктових, які є солодшими.

Вводити у раціон дитини солодке можна лише з 1,5-2-річно-го віку, утім що пізніше, то ліпше. Слід пам'ятати, що збалансовані природою вуглеводи у вигляді цукрози, глюкози, фруктози, лактози, крохмалю, клітковини і пектинових речовин є в багатьох звичних для людини продуктах харчування.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Зокрема, багато цукрози містять фрукти та ягоди, чимало - овочі, як-от гарбуз, буряк, морква тощо. На глюкозу багатий виноград, на фруктозу - мед. Найбагатші на крохмаль - злакові, бобові, картопля.

Як доросла людина, так і дитина будь-якого віку мають отриму­вати вуглеводи насамперед у вищезазначених продуктах, і в остан­ню чергу — за рахунок додавання у страви білого кристалічного цукру. Батькам варто пам'ятати, що його добувають штучно, тобто в тому вигляді, у якому ми його вживаємо, він не є природним про­дуктом харчування.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Замість цукру часто радять використовува­ти його натуральний замінник - фруктозу (плодовий цукор). І справді, вона має низку переваг: удвічі солодша за такої ж кало­рійності (а значить, її слід уживати вдвічі менше), менш шкідли­ва для зубів. Окрім того, фруктозу можна вживати хворим на цу­кровий діабет. Однак фруктоза в жодному разі не є дієтичним продуктом, тож її кількість у раціоні також потрібно обмежувати.

У сучасному світі складно повністю вилучити «промислові» со­лодощі з раціону дитини. Однак принаймні нехай це будуть не цу­керки. Найліпше пропонувати дітям пастилу, зефір, мармелад - усе це в мінімальній кількості.

Торти та тістечка можна давати дітям не раніше 3-річного віку. Вони мають бути без штучних барвників, із вершковим кремом та фруктовою начинкою.

Також періодично і в невеликій кількості можна давати дитині вершкове або молочне морозиво, адже якісне морозиво містить ко­рисні речовини, як-от кальцій та вітамін В2.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Шоколад можна давати дітям не раніше 3-4 років за відсутності алергії, оскільки він дуже жирний і дає велике навантаження на підшлункову залозу дитини. Нор­ма - максимум 20 г (приблизно одна цукерка) на день, до того ж не щодня.

Надмірне споживання солі й цукру: до чого може призвести

Застосовуючи сіль і цукор у раціоні дитини, важливо дотриму­ватися золотої середини, адже як нестача, так і надлишок цих про­дуктів можуть спричинити проблеми для здоров'я.

Так, пересолювання їжі дитини - це чимале навантаження на її нирки, які є ще слабими і не здатними вивести з організму над­лишки солі. Систематичне пересолювання їжі дитини уповільнює об­мін речовин, ускладнює роботу сечовидільної системи, може призвести до розвитку в неї артеріальної гіпертен­зії, різних захворювань серця і нирок тощо. У будь-якому випадку пересолюван­ня привчить дитину до надмірно солоного смаку страв, зумовить формування шкідливої харчової звички, яка лише поси­люватиметься з віком.

Натомість, говорячи про шкідливість цукру для організму дитини, насамперед маємо на увазі цукор у тому вигляді, як його містять різні солодощі. За надмірного споживання такі продукти харчування:

  • знижують апетит і активність системи травлення, виклика­ють розлади шлунково-кишкового тракту, знижують дію вітамінів і корисних бактерій, створюють у кишківнику сприятливе середови­ще для розмноження патогенної мікрофлори і призводять до «здут­тя» у животі;
  • шкодять зубам - сприяють розмноженню бактерій, що ви­кликають карієс;
  • можуть призвести до надлишкової ваги та ожиріння;
  • несуть ризик виникнення прихованого і явного цукрового ді­абету і серцево-судинних захворювань;
  • можуть призвести до функціональних змін у центральній не­рвовій та ендокринній системах, до гормональних сплесків (неконтрольованих змін у поведінці, прискорення статевого дозрівання);
  • впливають на імунітет - знижують опірність дитячого орга­нізму до інфекцій.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо батьки рано починають підсолоджу­вати їжу дитини, давати їй багато солодощів, то дитина має всі шанси стати ласункою і з віком вимагати більше солод­кого. Дитина може стати примхливою, збудливою, агресив­ною; може влаштовувати показові істерики, не одержавши чергову дозу солодощів. При цьому встановлюється така за­кономірність: що більше солодощів дають дитині, то більше вона їх вимагає, то частішими є істерики.

Медична сестра дошкільного закладу може допомогти бать­кам запобігти формуванню в дитини цієї шкідливої харчової звички й надати їм рекомендації щодо введення солодкого в раціон дитини.

Можливо, рекомендовані нами обмеження щодо вживання солі та цукру дехто розцінить як надмірно суворі. Та й більшості дорос­лих у нашій країні така їжа видаватиметься несолоною і несолод­кою. Утім наголосимо, що дитина не знає смаку штучно підсолодже­ної або підсоленої їжі, не має потреби їсти солодощі - якщо дорослі не привчать її до цього. Тож, що менше солодкого і солоного вона їс­тиме змалку, то здоровішою буде.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

У кожної людини є індивідуальний життє­вий запас «міцності» печінки, нирок, серцево-судинної та ін­ших систем, що залежить від багатьох чинників. Проблеми в організмі часто починаються непомітно - спочатку на клі­тинному, тканинному рівні, - і лише згодом перетворюються на хронічні захворювання. І надмірне вживання солі та цукру може «відгукнутися» у критичному для людини віці у вигля­ді збоїв у роботі шлунково-кишкового тракту, порушень толе­рантності до вуглеводів, прихованого або явного цукрового діабету, ожиріння, артеріальної гіпертензії та інших патоло­гічних станів.

 

Матеріали використані з спеціалізованого журналу "Медична сестра дошкільного закладу» № 1 за 2016 рік   

Категорія: