Центр розвитку дитини "Гармонія"

 

 

 

Скажи мені - і я забуду,

покажи мені - і я запам'ятаю,

залучи мене - і я навчуся».

 

Сучасні тенденції і стрімкі зміни в соціумі призводять до усвідомлення того, що сучасні діти повинні знати і вміти багато більше, ніж їх однолітки 15 - 20 років назад, тому постійною турботою педагогів є вибір найбільш ефективних засобів навчання і виховання. Перед педагогами стоїть завдання вже в дошкільному віці закладати позиції самостійності, активності, ініціативності в пошуку відповідей на питання, систематизувати інформацію, використовувати отримані знання, вміння і навички в іграх і практичній діяльності, це відповідає концепції нового Базового компонента. Саме метод проєктів   (Проєктне навчання) дозволяє розширити освітній простір, надати йому нові форми, дати можливість розвитку творчого, пізнавального мислення дитини.

 

 

 

Слід знати, що сам термін "проєкт" був запозичений з класичного латинської мови, в якому він спочатку означав "викинутий вперед", "промовець", "кидається в очі". І як все це поєднати з роботою в закладідошкільної освіти? У цьому випадку "проєкт" - це такий спосіб засвоєння дитиною інформації про навколишній світ, коли він самостійно розшукує інформацію і готує її оприлюднення перед однолітками. Основна робота у напрямку організації пізнавальної діяльності виконується вихователем.

Справа в тому, що саме проєкти здатні пов'язати не дуже веселий освітній процес з реальними подіями, які час від часу відбуваються в житті дитини, що приваблює і може зацікавити навіть самого непосидючого малюка. Крім того, саме проєктна діяльність в ЗДО дозволяє перетворити будь-який колектив в згуртовану команду, члени якої зможуть спільно працювати над вирішенням навіть найскладніших і нетривіальних завдань. В таких умовах кожна дитина може відчути себе потрібним, зацікавленим у виконанні важливого завдання.

Метод проєктів дає можливість розвитку спостереження і аналізу явищ, проведення порівнянь, узагальнення та вміння робити висновки, творчого мислення, логіки і пізнання, допитливості розуму, спільної пізнавально-пошукової та дослідницької діяльності, комунікативних та рефлексивних навичок і багато іншого, що є складовими успішної особистості.

Метод проєктів - це метод проблемного навчання, спосіб організації поетапної практичної діяльності на основі взаємодії педагога з дітьми задля досягнення мети, визначеної проблемою цього проєкту. Він є своєрідною формою перспективного планування освітньої роботи за участю дітей. Водночас це специфічна педагогічна технологія, за якою втілюють цей план. Застосування методу проєктів у закладі дошкільної освіти має на меті стимулювання інтересу дітей до певних проблем і розв’язання їх через діяльність, а також практичне застосування набутих знань та розширення можливостей дітей у самореалізації.

У роботі над проєктами можна вдало поєднувати різні методи й форми діяльності дітей, такі як:

– ТРВЗ;

– рефлексія;

– моделювання;

– спостереження;

– експериментування;

– гра тощо.

Метод проєктів дає змогу широко охопити всі види діяльності дитини, оскільки акумулює в собі пізнавальну, ігрову та творчу діяльність, охоплює всі аспекти життєдіяльності дітей у закладі дошкільної освіти та вдома.

В даний час проєкти в ЗДО класифікуються за такими ознаками: за тривалістю проєкти бувають короткостроковими (одне або кілька занять - 1 - 2 тижні), середньої тривалості і довгострокові (на навчальний рік).

За складом учасників (індивідуальні, групові, фронтальні).

За тематикою (творчі, інформаційні, ігрові або дослідні) і способам реалізації результатів.

У практиці роботи сучасних дошкільних установ в даний час використовують різні види проєктів.

Дослідно-творчий. Діти експериментують, а результати оформляють у вигляді газет, драматизацій, дитячого дизайну.

Рольово-ігрові. З елементами творчих ігор, коли діти входять в образ персонажів казки і вирішують по-своєму поставлені проблеми.

Інформаційно-практико-орієнтовані. Діти збирають інформацію і реалізують її, орієнтуючись на соціальні інтереси. (Оформлення групи і її дизайн, вітражі та ін.).

Творчі. (Оформлення результату у вигляді дитячого свята, дитячих дизайнерських рішень).

 

Одним з результатів проєктної діяльності «Екологічне виховання дошкільників»може бути виготовлення макету будь якої екоситеми. Що ж таке екосистема?

Екосисте́ма або екологічна система (від грец. Οἶκος – житло, місцеперебування  і грец. Σύστημα – система) — це сукупність живих організмів (біоценоз), які пристосувалися до спільного проживання в певному середовищі існування (біотопі), утворюючи з ним єдине ціле. Одне з основних понять екології.

Приклад  екосистеми — ставок з рослинами, рибами, тваринами, мікроорганізмами, що живуть у ньому і становлять живий компонент системи, біоценоз. Для ставка як екосистеми характерні донні відкладення певного складу, певний хімічний склад (іонний склад, концентрація розчинених газів) і фізичні параметри (прозорість води, сезонний хід температури), а також певні показники біологічної продуктивності, трофічний статус і специфічні умови цієї водойми. Інший приклад екологічної системи – листяний ліс в середній смузі України з певним складом лісової підстилки, характерним для цього типу лісів з ґрунтом і стійким рослинним угрупованням, і, як наслідок, зі строго визначеними показниками мікроклімату (температури, вологості, освітленості) і відповідним таким умовам середовища комплексом тваринних організмів. Важливим аспектом, що дозволяє визначати типи і межі екосистем, є трофічна структура угруповання і співвідношення виробників біомаси, її споживачів і організмів, які руйнують біомасу, а також показники продуктивності та обміну речовини і енергії.

Як бачите, екосистема є досить широким поняттям. З наукової точки зору це спільнота являє собою сукупність елементів живої природи і абіотичного середовища. Розглянемо такий як степ. Це відкрите трав’яниста простір з рослинами і тваринами, які пристосувалися до умов холодної малосніжною зими і жаркого посушливого літа. В ході адаптації для життя в степу у них виробився ряд механізмів пристосування.

Так, численні гризуни роблять підземні ходи, в яких зберігають запаси зерна. У деяких степових рослин є така видозміна пагона, як цибулина. Воно характерно для тюльпанів, крокусів, пролісків. Протягом двох тижнів, поки навесні достатньо вологи, їх пагони встигають вирости і відквітувати. А несприятливий період вони переживають під землею, харчуючись за рахунок раніше запасених поживних речовин і води м’ясистої цибулини.

 

 

 

Класифікація екосистем

Як відомо, кордон екосистеми встановлюють по фітоценозу – рослинному співтовариству. Ця ознака використовують і при класифікації даних спільнот. Так, ліс – це природна екосистема, приклади якої вельми різноманітні: дубовий, осиковий, тропічний, березовий, смерековий, липовий, дубовий.

В основі іншої класифікації знаходяться зональні або кліматичні ознаки. Такий приклад екосистеми – це спільнота шельфу або морських узбереж, кам’янисті або піщані пустелі, заплавні або субальпійські луки. Сукупність подібних спільнот різного типу складають глобальну оболонку нашої планети – біосферу.

 

 

 

 

Природна екосистема.

Розрізняють також природні та штучні екосистеми. Спільноти першого типу функціонують без втручання людини. Природна жива екосистема, приклади якої досить численні, має циклічну структуру. Це означає, що рослин знову повертається в систему кругообігу речовин і енергії. І це незважаючи на те, що вона обов’язково проходить через різноманітні ланцюги харчування.

 

 

 

Типи екосистем. Системи обміну різними речовинами можуть бути різних видів.

Які бувають екосистеми за джерелом походження компонентів? Їх всього дві: природні і штучні.

Жива група є повністю автономним комплекс живих організмів, що мешкають в комфортних умовах. У такій структурі всі її складові виконують свою функцію самостійно, без будь-якого втручання ззовні. Подібна концепція екосистеми носить назву природної.

А ось антропогенні групи в біології мають повністю штучне походження, часто їх саме так і називають –штучними. Які істотні ознаки такої системи? Все дуже просто: вони були створені штучно, людиною. Мешканці екосистеми тут не можуть самі забезпечити необхідний обмін інформацією і власні умови проживання, все це підтримується ззовні.

Природні екосистеми додатково підрозділяються по методу отримання енергії ззовні. Одна група є повністю залежною від енергії сонця, друга – отримує харчування не тільки від сонячного світила, але і з інших джерел додатково.

Екологія спільнот і екосистем, на сто відсотків залежать від небесного світила, не дуже продуктивна в плані переробки речовин, проте обходитися без них неможливо. Функції екосистеми подібного типу формують клімат на планеті і загальний стан повітряного шару навколо Землі. Зазвичай природні комплекси існують в своєму природному вигляді, займають великі території, такі, якими вони були створені.

Природні біоми поділяють на три основні групи:

1. Наземна.
2. Прісноводна.
3. Морська.

 

 

 

Глибоководна улоговина Чорного моря – приклад морського біома

Кожна з них заснована на природних та екологічних факторів, а їх сукупна робота є головною умовою виникнення і існування глобальної екосистеми. Дані типи навмисне розбиті в екології за умовами існування – таким чином єдина екосистема складається з основних можливих середовищ існування в природних умовах. В даному контексті будуть, безумовно, цікаві приклади екосистем з кожної групи.

Наземні

Великі наземні екосистеми, відомі як природні:

• тундра,
• хвойний ліс,
• пустеля,
• савана.
• тундра

 

 

 

 

Таких представників досить багато, загальний зміст їх зрозумілий: це природна система, розташована на землі і повністю самостійно функціонуюча.

Прісноводні

Прісноводна група більш різноманітна і включає в себе ще кілька окремих типів:

1. Лентичні екосистеми. До них відносять об’єкти зі стоячою водою, найчастіше це ставки або озера. Схильні до стратифікації, оскільки вода в таких водоймах практично не рухається – крім невеликих за часом, сезонних періодів. Тому подібні біоми, хоча і важливі для екології планети, але за дією своєю досить статичні і мають тривалий термін обмінних процесів.
2. Лотичні екосистеми. Тут як раз навпаки – мова йде про проточніводи: різні види річок, струмки і тому подібні. Завдяки своїй основній властивості – течії– такі групи більш активні, ніж попередні. Через те, що води не застоюються, тут більш об’ємний обмін між водою і сушею, а також рівномірний кругообіг кисню по всій площі.
3. Заболочені природним чином водойми. Тобто, власне, самі болота і їх різновиди. Розрізняються за ознакою розташування: можуть бути низинними – їх основа це підземні води, або верховими – утвореними де завгодно, навіть після проливних дощів або інших природних катаклізмів.

 

 

 

Верхове, перехідне в низинне болото в заплаві рр. Манкурка і Борова – болотний комплекс верхового типу.

Морські

Морський тип, відповідно, включає в себе:

• океани,
• моря,
• шельфові води,
• інші водойми з морською водою.

 

 

 

 

 

Тихий океан –найбільший за площею і глибиною океан на Землі

Це – основні типи природних систем. Кожна з природних систем має власний клімат, рослинність і тваринний світ.

Штучна екосистема.

Однак жива екосистема не завжди може повністю функціонувати самостійно, найчастіше при втраті хоча б одного з ключових чинників вона приречена на загибель. Життя екосистеми буде поступово згасати, виводячи з ланцюжка чергові її ланки до тих пір, поки вона не перестане функціонувати зовсім.

Так відбувалося в ранні періоди розвитку природних процесів, до тих пір, поки в їх природний плин не втрутилася людина. Саме з її участю і були створені, так звані антропогенні природні комплекси – їх також називають штучними.

Такі види екосистем на ділі дуже схожі, мають однаковий принцип дії і смислове навантаження, головною особливістю штучного типу є те, що основна, вирішальна роль в ній належить втручанню ззовні.

Приклад екосистеми антропогенного типу знайти не складно – вони всюди.

Візьмемо сільське або фермерське господарство. З одного боку, всі процеси в них відбуваються природним чином: насіння рослин дозрівають під впливом сонячного ультрафіолету і обміну речовин ґрунтів, повітря і опадів. Але в той же час, людська складова впливу тут невід’ємна: аграрна обробка ґрунтів, знищення шкідників, збір врожаю – кожен фактор відіграє істотну роль в житті цього комплексу, і він не може бути забезпечений природою самостійно.

 

 

 

Приклад штучної екосистеми:  фермерське господарство.

Найпростіший приклад  штучної екосистеми  є звичайний акваріум. Начебто він і надто природний (у ньому жива екосистема з риб, молюсків, рослин, води і повітря), але фактор, що формує тип антропогенного схеми тут – людина. Від нього надходить корм мешканцям акваріума, він же забезпечує освітлення, очищення та інші необхідні фактори.

 

 

 

Або візьмемо приклад городу, який по суті своїй близький до поняття природного процесу: овочі ростуть з насіння, використовуючи природний механізм. Визначення антропогенного тут елементарне – це натуральна схема, створена людиною.

Говорячи про штучні комплексах, не можна випустити з уваги міські і промислові екосистеми – це яскраві приклади антропогенних груп.

Зокрема, міські екосистеми виникали останнім часом в процесі урбанізації населення – з сільськогосподарських угідь жителі перебиралися в міста, створюючи великі, в тому числі і промислові центри. Останні мають величезний негативний внесок в екологію всієї нашої планети.

В подальшому ці екосистеми можуть використовуватися в інтегрованій освітньо-ігровій діяльності в залежності від тематичного планування.

 

Підготувала:

Валентина КАЮДА -  вихователь І категорії