Центр розвитку дитини "Гармонія"

Казка про лікаря - найкращий засіб проти дитячого страху

Для маленьких дітей, без сумніву, корисною буде книжка К.Чуковського "Лікар Айболить". Її можна читати багато разів, особливо перед візитом до лікаря. Яскраві малюнки і віршики, які легко запам'ятовуються, відвернуть увагу малюка і переконають його, що "добрий лікар Айболить" не зробить боляче, - адже він добрий і завжди приходить на допомогу. Ще один перевірений надійний спосіб - пограти "у лікарню". Малюк у білому халаті зі "слухавкою" повинен бути лікарем, а мама, ляльки, іграшки - пацієнтами. А поведінка "пацієнтів", як відомо, буває різною. Мама озвучує героїв і, якщо потрібно, допомагає дитині впоратися з роллю лікаря. Часом саме в грі малюк розкриває ту поведінку лікаря, яка спричинює в нього страх.

Дітей тривожних, недовірливих лякає невідомість, невизначеність, вони часто ставлять запитання:"А що мені робитиме лікар?" Мамі треба терпляче, спокійним тоном, докладно розповісти про те, що робитиме лікар (типові дії педіатра під час огляду). Для дітей діяльних, активних досить буде сказати навіщо і для чого (кінцевий результат) потрібно відвідати лікаря, і вони погодяться. Для дитини 3-6 років страшний не сам лікар, а уявлення про нього як про людину, котра робить дуже неприємно. Навіть нагадування про лікаря викликає тривогу, напруження, сльози. Щоб впоратися зі страхом, потрібно змінити уявлення дитини. Найефективніший і швидкий спосіб - це психотерапевтична казка. Довгі роз'яснення, переконання не діють, тому що діти мислять не раціонально і логічно, а образно й цілісно. Дитині можна запропонувати таку казку:

"На казковій планеті жила-була дівчинка (чи хлопчик) Дзетта (ім'я має бути казкове, ні на що не схоже). У повітрі на цій планеті літали смішинки, веселинки, турботки, печалинки. І настрій дівчинки залежав від того, хто на неї сідав - вона то сміялася, то раділа, то засмучувалася. Інколи на цій планеті з'являлися різні шкідники - бактерії, інфекції, і коли вони сідали на дівчинку, вона починала хворіти. Але на цій планеті був чарівник - людина в білому халаті, якого всі називали "лікар". Він міг розрізняти всіх шкідників і визначати, який із них сів на дівчинку і як його відігнати. Одні інфекції боялися таблеток, інші - ліків в ампулах, треті - гірчичників, четверті - мікстури в пляшечці. І тільки лікар-чарівник знав, як впоратися з інфекціями, що принесли хворобу. Якось на Дзетту сіла гидка і потворна інфекція. Дівчинка занедужала, стала вередливою і неслухняною. І тоді мама повела її до лікаря-чарівника. Насамперед лікар почав шукати, де ховається інфекція. Попросив відкрити рота і заглянув у горло, потім став слухати спеціальною трубочкою, чи не ховається інфекція у легенях. Навіть попросив лягти на кушетку і пошукав її в животику. І, звісно ж, знайшов! Недарма ж він чарівник. Виписав ліки і попрохав прийти ще раз. Дзетта приймала ліки, як сказав лікар, і страшна інфекція загинула. Дівчинка швидко одужала і знову прекрасно жила серед смішинок, веселинок і цікавинок".

Після обговорення казки запропонуйте дитині намалювати те, що їй найбільше запам'яталося, або попросіть намалювати два малюнки: "Як дівчинка занедужала" і "Як Дзетту вилікував лікар". За сюжетом малюнків вам буде зрозуміло, що найбільше схвилювало дитину. Після цього проведіть з малюком бесіду за його малюнками.

Діти завжди хвилюються перед візитом до лікаря.

Незалежно від мети візиту - звичайний огляд, хвороба чи якісь лікувальні процедури, діти в більшості випадків переживають і негативно ставляться до нього. Цей момент потребує підвищеної уваги і піклування з боку батьків.

Що найчастіше лякає дітей:

• потреба залишитися одному без батьків у кабінеті лікаря чи у відділенні лікарні;
• біль, який діти можуть відчувати під час огляду лікаря і під час маніпуляцій;
• особа самого лікаря чи іншого медичного працівника;
• невідомість щодо майбутніх подій і стану свого здоров'я.

Діти після 3 років інколи навіть відчувають справжній страх, вважаючи, що в них тяжке невиліковне захворювання.

Що повинні робити батьки перед візитом до лікаря разом із дитиною:

• заздалегідь попередити малюка про візит у поліклініку, пояснити йому мету відвідування. Якщо майбутнє відвідування лікаря є плановим періодичним оглядом, розкажіть, що лікар перевірить, як дитина росте і розвивається. Підкресліть, що всі діти йдуть до лікаря для таких оглядів. Поясніть, що лікар ставитиме запитання, огляне малюка (для цього треба буде роздягнутися, показати язик тощо). Якщо дитина любить похизуватися, одягніть її в найошатніший одяг. З приводу цього навіть можна намалювати картину або вивчити якийсь віршик. Збираючись таким чином, дитина зазвичай відволікається від своїх побоювань;
• детально розповісти дитині про те, як проходитиме огляд лікаря чи призначена процедура. Можна навіть програти сценку "На прийомі у лікаря" з улюбленими іграшками. Не змушуйте малюка голосно і радісно "привітатися з тіточкою-лікарем", не вимагайте, щоб дитина сама відповідала на запитання лікаря, якщо вона соромиться;
• говорити дитині тільки правду. На запитання, чи буде їй боляче, відповідайте відверто. Обман виручить вас раз чи два, а от довіру дитини до себе ви підірвете на все життя. Якщо ви не можете відповісти на всі запитання дитини, запишіть їх і за нагоди запитайте у лікаря;
• ніколи не лякати малюка візитом до лікаря й уколами. Укол чи інші процедури, що спричинюють біль, - це неминуча "прикрість", але не покарання за провину. Малюкові варто пояснити, що це потрібно для його швидкого одужання;
• зацікавити дитину іграми або малюванням, чекаючи прийому.

Що повинні робити батьки в кабінеті лікаря:

• морально підтримувати і хвалити дитину під час огляду лікаря і процедур. Якщо медичні працівники дозволять, під час процедур тримайте її на руках, якщо це можливо - стійте поблизу, гладьте малюка по голівці, підбадьорюйте, дайте свою руку. Не варто сварити дитину чи проводити виховні бесіди у присутності медичних працівників. Навпаки, якщо малюк мужньо і стійко тримається в поліклініці, обов'язково похваліть його і подумайте, чим його нагородити;
• дати малюкові кілька хвилин, щоб він освоївся у кабінеті лікаря. Не варто з порога починати знервовано роздягати дитину. Зазвичай лікар завжди спочатку спокійно розмовляє з батьками, а тільки потім оглядає маленького пацієнта. "Найнеприємніша" частина відвідин лікаря - огляд порожнини рота. Її слід проводити наприкінці прийому;
• уточнити в лікаря всі його рекомендації. Не варто боятися при цьому своєї настирливості. Обов'язково потрібно чітко знати дозування ліків, черговість їх прийому, поєднання з іншими медикаментами і продуктами харчування. Бажано завести спеціальний блокнот для записування своїх запитань до медиків і їхніх відповідей, вносити в нього дані про стан дитини під час хвороби і лікування;
• намагатися тримати себе в руках, зберегти самовладання і тим самим дати малюкові приклад спокійної поведінки.

Ефективність лікування дітей багато в чому залежить від чіткого виконання рекомендацій лікаря батьками. Тому можна дати пораду всім батькам: виберіть для свого малюка такого лікаря, якому ви цілком довіряєте і чиї призначення ви виконуватимете.

Як підготувати дитину до візиту у стоматологічну клініку

Ось декілька порад, як підготувати дитину до візиту в стоматологічну клініку:

1. Поговоріть з дитиною про майбутнє відвідування стоматолога не більше ніж за 1-2 дні до візиту. Тоді у малюка буде менше часу, щоб почати турбуватися.
2. Про візит до лікаря з дитиною повинен поговорити той член сім'ї, який і сам не відчуває страху перед стоматологом. Адже діти дуже чутливі, вони відразу відчують ваш страх або розгубленість і почнуть боятися самі.
3. Спробуйте розповісти дитині про відвідування дитячого стоматолога як про цікаву, але звичайну подію, наприклад, як про знайомство з новим другом.
4. Не варто обіцяти дитині подарунок за хорошу поведінку в стоматологічній клініці, а то малюк може подумати, що його чекає якась важка подія. Не говоріть дитині, щоб він «не боявся» або що «боляче не буде». Сама думка про те, що візит до дитячого стоматолога вимагає відваги або що лікар може заподіяти йому біль, могла раніше й не спадати дитині на думку.
5. Ні в якому разі не говоріть дитині про те, що йому робитимуть. Це особливо торкається тих випадків, коли дитині потрібно зробити анестезію, видалення або пломбування зубів. Дитячий стоматолог сам вирішить, що потрібно знати вашому малюкові перед такого роду процедурою.
6. Спробуйте поставитись до першого відвідування дитячого стоматолога украй серйозно. Від добрих вражень, отриманих під час першого візиту до зубного лікаря, може залежати формування відношення дитини до культури здоров'я зубів на дуже довгий час.
7. Намагайтесь вибрати для першого відвідування уранішній час, щоб дитина не турбувалася про майбутнє відвідування весь день. Крім того, маленькі діти вранці зазвичай поводяться краще.
8. Добре, коли дитину супроводжує до лікаря тільки один з батьків. Радимо узяти з собою улюблену книжку або іграшку малюка. Перед тим, як вас покличуть в кабінет лікаря, посидите разом в приймальні, перегорніть книжку, рахуйте вголос, пограйте з іграшкою.
9. Коли зустрінете дитячого стоматолога, звертайтеся до нього по імені, поясните дитині, що це лікар, який хоче подивитися «твої красиві зубки».

Заповіді батьківства

Одвічне питання турбує не одне покоління батьків:»Як виховувати дитину?», «Що робити, щоб вона виросла доброю людиною, щоб змогла віддавати людям те, заради чого прийшла у цей світ?»

Сучасна психологічна наука об’єднала ряд цінних настанов, порад, правил поведінки батьків у своєрідний комплекс любові, якого повинні дотримуватись ті, кому Богом призначено плекати найдорожчий скарб – їхніх дітей.

1. Любіть свою дитину !

Приймайте її такою, якою вона є, тому що це Ваше творіння. Не ображайте і не принижуйте її, не розхитуйте її віри у себе, не завдавайте болю несправедливими покараннями, не відмовляйте у своїй довірі, дайте їй привід любити Вас.

2. Оберігайте своє дитя!

Захищайте дитину від фізичних та душевних небезпек, навіть якщо необхідно пожертвувати власними інтересами і ризикувати своїм життям. Не зважайте ні на що, коли Вашій дитині щось загрожує.

3. Будьте позитивним прикладом у всьому для своєї дитини!

Прищеплюйте повагу до духовних цінностей свого народу і самі живіть дотримуючись його традицій. Ставтесь до дитини з великою відповідальністю. Їй потрібне таке домашнє вогнище, де сім’я дружна, де шанують і люблять один одного, де підтримують тісні і щирі взаємини, де панують чесність, справедливість, скромність і гармонія у всьому.

4. Грайте зі своєю дитиною !

Віддавайте дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку, менше зважайте на власні інтереси, бо інтереси дитини водночас і Ваші. Грайте з нею так, як їй подобається, приймайте серйозно її гру, світ її уяви. Багато розмовляйте з дитиною, не відвертайтесь, коли вона щось говорить : може саме в цю мить вона довіряє Вам найбільшу таємницю свого життя.

5. Працюйте зі своєю дитиною !

Допомагайте дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь конкретній справі ( у прибиранні квартири, приготуванні їжі, догляді за рослинами у приміщенні чи на городі).Коли підросте, залучайте потроху до спільної праці з людьми і для людей. Не хвилюйтесь і не переживайте, що дитина втомиться від роботи, бо для неї праця з дорослими – це погляд у майбутнє.

6. Дозвольте дитині набувати самостійного життєвого досвіду!

Дитина сприймає і визнає лише ті враження, які відчула і пережила самостійно, а Ваш власний життєвий досвід ( хоч як це не прикро ) часто-густо не значить для неї нічого. Тож дайте їй можливість самостійно «наповнювати свою скриню досвіду», навіть якщо існує певний ризик. Надмірна опіка і тепличні умови життя можуть виплекати «соціального інваліда».

7. Показуйте дитині можливості людини і її волі!

Розкривайте перед дитиною чудові можливості розвитку й самоствердження людської особистості відповідно до її особливостей та рівня обдарованості. Водночас показуйте на прикладах, що кожен повинен визнавати норми співжиття з іншими людьми і дотримуватись їх у сім’ї, колективі, суспільстві.

8. Привчайте дитину бути слухняною!

Спостерігайте за поведінкою дитини і спрямовуйте її так, щоб учинене нею не завдавало шкоди а ні їй самій, а ні будь-кому з оточуючих. Не залишайте поза увагою ситуації, коли вона «не зовсім належно» поводить себе у Вашій присутності, зауважте і поясніть, чому потрібно чинити саме так, а не інакше, - для неї це буде наукою.

9. Реально оцінюйте можливості своєї дитини!

Очікуйте від дитини лише таких думок та оцінок, на які вона здатна на даному етапі свого розвитку і які може підказати її власний соціальний досвід. Пройде немало часу, поки вона навчиться орієнтуватися у складному світі, що її оточує. Допомагайте дитині скільки зможете і вимагайте від неї власної думки чи самостійного висновку лише з врахуванням реалій її вікового розвитку та вже набутого соціального досвіду.

10. Допомагайте дитині набувати позитивних вражень!

Дитина, як і дорослий, «живиться» різними враженнями, які знайомлять її з довкіллям та життям інших людей. Дбайте про те, щоб вона бачила, чула й відчувала якомога більше цікавого для себе, щоб збагачувалась корисними знаннями і добрими почуттями, які залишатимуть у її пам’яті вартісні спогади.