Центр розвитку дитини "Гармонія"

         Перша допомога на місці події в разі опіків полягає у швидкому припиненні дії тер­мічного агента. За ураження органів дихання й отруєння токсичними речовинами, що утво­рюються під час горіння, першочерговим заходом є забезпечення прохідності дихальних шляхів дитини - подача чистого повітря і контроль за їх прохідністю. Який же порядок на­дання першої долікарської допомоги в разі отримання дитиною термічних опіків за різних ситуацій?

• У разі обварювання окропом якнайшвидше зніміть намочений гарячою рідиною одяг дити­ни, по можливості - швидко охолодіть обварені частини тіла водопровідною водою.
• У випадку займання одягу дитини загасіть полум'я водою, а потім зніміть одяг. Якщо достат­ньої кількості води немає, гасіть доступними підручними засобами — щільною тканиною, одягом, піском, землею тощо.
• Дозуйте зусилля і не накривайте дитину з головою - це може призвести до вдихання про­дуктів горіння з подальшим опіком дихальних шляхів і/або отруєнням.
• Не притискайте щільно одяг, що горить, до тіла, а також не збивайте полум'я голими руками.
• Якщо дитина перебуває в зоні дії електричного струму, в першу чергу подбайте про особис­ту безпеку, аби можна було допомогти дитині.
• Розплавлений і прилиплий до тіла одяг не видаляйте, щоб уникнути додаткового ураження обпаленої поверхні і скальпування рани. Ці ділянки закрийте сухими стерильними сервет­ками.
• За опіків кінцівок, плечового поясу, голови, шиї — зніміть з дитини ланцюжки, кільця, го­динник, браслети, адже надалі через поширення набряку вони можуть здавлювати тканини, порушуючи кровообіг аж до розвитку ішемії та некрозу.
• Якомога раніше розпочніть охолодження опікової поверхні. Це зменшить глибину ураження, обсяг набряку та послабить больові відчуття, що дуже важливо для дитини. Охолоджувати опікову поверхню слід тому, що:

-  навіть після припинення дії термічного агента опіковий процес розвивається та по­глиблюється через те, що уражені поверхневі тканини нагрівають нижчі тканини;

- продукти тканинної деструкції, що утворюються, порушують локальну мікроциркуляцію і газообмін;

- перегрівання різко активує процеси окислення і зумовлює поширення травми на неуражені або слабо уражені тканини.

• Для охолодження в перші дві години використовуйте воду, температура якої становить +8°...+25 °С (температура холодної водопровідної води +8...+15 °С). Впродовж не менше 15 хвилин температура води має бути +15 °С.
• Застосовуйте душовий розпилювач або будь-яке доступне джерело води, підбираючи темпе­ратуру води до комфортної, щоб не допустити ознобу в дитини.
• Через легкість загального переохолодження організму дитини раннього віку охолоджуйте уражену ділянку тіла водою за температури +22 °С.
• За можливості занурюйте уражену частину тіла дитини у ванну з водою. Тривалість охо­лодження залежить від локалізації, глибини і площі опіку і коливається від 3-5 до 15-20 хвилин.
• Пухирі, що утворилися, змастіть антисептичною маззю - синтоміциновою емульсією, левомеколем - і накрийте стерильною марлевою серветкою.
• Опікові рани можна обробити неспиртовими водними антисептиками - бетадином, дека-саном.
• У разі тяжких опіків догоспіталізаційні заходи обмежте охолодженням уражених частин тіла і накладенням на них пов'язок. Не видаляйте фрагменти тканин, не намагайтеся очистити рани.
• Обов'язково госпіталізуйте в разі опіків дитину:

            - віком до трьох років;
            - з електричними опіками;
            - з опіками шиї, рук, геніталій;
            - з підозрою на термоінгаляційні ураження;
            - яка була фізично слабкою, нездоровою перед тим, як стався опік.

• Дитину з опіками незалежно від їх площі і глибини обов'язково має оглянути хірург або комбустіолог.

У разі термічного опіку в дошкільника категорично заборонено:

• Укутувати і зігрівати опікову поверхню.
• Змащувати опікову рану жирними речовинами і продуктами, зокрема салом, вазеліном, олі­єю, оскільки це погіршує тепловіддачу і доступ повітря.
• Прикладати лід до опікової рани, адже в умовах порушеного кровообігу це призведе до спаз­му судин, відмороження і некрозу тканин.
• Присипати опікову рану землею, тальком, присипками, борошном та іншими сипкими речо­винами.
• Силоміць зривати фрагменти одягу з уражених ділянок опікової поверхні тіла дитини (пра­вильно - зрізувати ножицями).
• Торкатися опікової рани руками.
• Розкривати пухирі, що утворилися.
• Прикладати до опікової рани серветки, змочені засобами побутової хімії, сечею тощо.
• Заклеювати опікову рану лейкопластиром.

Матеріали використані з «Спеціалізованого журналу медична сестра дошкільного закладу» № 1 за 2014 рік